четверо

ЧЕ́ТВЕРО, чотирьо́х, числ., збірн. Чотири (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині).

Він однією рукою четверо коней, запряжених у ридван, на задні ноги осаджує (Мирний, IV, 1955, 336);

У тому селі жив один чоловік та мав четверо дітей (Коцюб., І, 1955, 52);

Чотири пароконки з дзвониками на дугах, з рушниками на оглоблях, четверо саней, переповнених весільчанами, шукали виходу, летячи прямо повз кулемет на площу (Довж., І, 1958, 153);

На чудній тачанці сиділо четверо. Попереду — бородань та безвусий, біля кулемета — довговусий дядько й молодий тендітний червоноармієць (Ю. Янов., II, 1958, 240).

По че́тверо, у знач. присл.— по чотири особи.

Марширували по двоє, по четверо, по вісім чоловік у шерензі (Тулуб., В степу.., 1964, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

четверо — Розкажіть, будь ласка, докладніше про вживання збірного числівника четверо. Як й інші числівники цього типу (двоє, троє, семеро, дев’ятеро... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
четверо — Чотирьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: братів, велетнів, вершників, командирів, коней, півників, робітників, синів, вікон, гнізд, коліс, яєчок, дітей, очей, саней, штанів; на возі сиділо четверо; нас було четверо. Пор. двоє. Літературне слововживання
четверо — ЧЕ́ТВЕРО, чотирьо́х, числ. кільк., збірн. Чотири (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині й можуть мати одиничне значення... Словник української мови у 20 томах
четверо — че́тверо числівник кількісний Орфографічний словник української мови
четверо — чотирьох, числ. кільк., збірн. Чотири (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині та можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині). Великий тлумачний словник сучасної мови
четверо — у (всі свої́) чоти́ри о́ка; в че́тверо оче́й, зі сл. диви́тися, сте́жити і т. ін. 1. Дуже пильно, уважно; постійно, невідступно. Тепер уже для Марусі ясно було, що треба.. тікати. Фразеологічний словник української мови
четверо — Че́тверо, -рох, -ром, -рома Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
четверо — Четверо числ. Четверо. Четверо яблучок котяться. Ном. Заг. № 463. У неї вже четверо дітей. Харьк. Словник української мови Грінченка