четверо
ЧЕ́ТВЕРО, чотирьо́х, числ. кільк., збірн.
Чотири (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками у множині).
Він однією рукою четверо коней, запряжених у ридван, на задні ноги осаджує (Панас Мирний);
У тому селі жив один чоловік та мав четверо дітей (М. Коцюбинський);
Чотири пароконки з дзвониками на дугах, з рушниками на оглоблях, четверо саней, переповнених весільчанами, шукали виходу, летячи прямо повз кулемет на площу (О. Довженко);
Чого ти, синку, не йдеш їсти? Він подивився на неї добрими втомленими очима, потім на дітей, що чотирма ложками молотили куліш, і сказав: – Не хочу, мамо (К. Гриб);
На чудній тачанці сиділо четверо. Попереду – бородань та безвусий, біля кулемета – довговусий дядько й молодий тендітний червоноармієць (Ю. Яновський).
(1) По че́тверо, у знач. присл. – по чотири особи.
Марширували по двоє, по четверо, по вісім чоловік у шерензі (З. Тулуб).
◇ (2) На чотирьо́х, зі сл. іт́и, повзти і под. – спираючись на обидві долоні і на обидва коліна; рачки.
– А от коли ми декого злякаємо – не на коні він поскаче, а на чотирьох своїх поповзе (М. Стельмах);
Назад повертався [Остапко] на чотирьох (Ф. Бурлака);
У чотирьо́х сті́нах див. стіна́.
Значення в інших словниках
- четверо — Розкажіть, будь ласка, докладніше про вживання збірного числівника четверо. Як й інші числівники цього типу (двоє, троє, семеро, дев’ятеро... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- четверо — Чотирьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: братів, велетнів, вершників, командирів, коней, півників, робітників, синів, вікон, гнізд, коліс, яєчок, дітей, очей, саней, штанів; на возі сиділо четверо; нас було четверо. Пор. двоє. Літературне слововживання
- четверо — че́тверо числівник кількісний Орфографічний словник української мови
- четверо — чотирьох, числ. кільк., збірн. Чотири (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині та можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині). Великий тлумачний словник сучасної мови
- четверо — у (всі свої́) чоти́ри о́ка; в че́тверо оче́й, зі сл. диви́тися, сте́жити і т. ін. 1. Дуже пильно, уважно; постійно, невідступно. Тепер уже для Марусі ясно було, що треба.. тікати. Фразеологічний словник української мови
- четверо — Че́тверо, -рох, -ром, -рома Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- четверо — ЧЕ́ТВЕРО, чотирьо́х, числ., збірн. Чотири (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині). Словник української мови в 11 томах
- четверо — Четверо числ. Четверо. Четверо яблучок котяться. Ном. Заг. № 463. У неї вже четверо дітей. Харьк. Словник української мови Грінченка