1. Літературне слововживання

У

I

У. Як назва літери вживається в с. р.: мале у; як назва звука вживається в ч. р.: довгий у.

II

У – В

прийм. Вж. у словосп.: у (в) десять разів більше, у (в) селі (і на селі) працювати, у (в) село (і на село) поїхати, у службових справах, вода перетворюється в пару (і на пару), зошит в одну лінійку, покласти в кишеню (і до кишені), поїхати в місто (і до міста), вступити в університет (і до університету), ходити в школу (і до школи).

Прийменник у (як і початкове ненаголошене у в багатьох словах сучасної української мови) чергується з в (у нескладовим): а) між приголосними, щоб уникнути їх збігу, а також незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф та перед сполученнями приголосних звичайно вживається у: наш учитель, прибув у Львів тощо; б) між голосними, щоб уникнути їх збігу, як правило, пишеться в: ми були в Одесі, хата стояла в яру; в) після голосного перед приголосним або після приголосного перед голосним, залежно від швидшого чи повільнішого темпу мови, від ритму її, вживається і в, і у: ми були в саду – ми були у саду, наша вчителька – наша учителька; г) на початку речення, після паузи вживається, як правило, у, а перед голосними також в.

У – в ніколи не чергуються в словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: влада, вплив, увага, узбережжя, указ, умова, установа, уява та багато інших. Слід мати на увазі, що від початкового у і в залежить семантика ряду слів, пор.: удача і вдача, уклад і вклад, управа і вправа. Слова, в яких відбувається чергування початкового у з в, іноді не мають повної семантичної тотожності, напр.: вкладати і укладати в багатьох значеннях рівноцінні, але словники, угоди, плани і т. ін. переважно укладати. Не чергуються у – в у власних назвах і словах іншомовного походження та похідних від них: Власенко, Врубель, Угорщина, угорський, Урал, уральський, увертюра, ультиматум, ультимативний, утопія, утопічний.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. у — у 1 прийменник незмінювана словникова одиниця у 2 вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. у — У¹, невідм., с. Двадцять четверта літера українського алфавіту на позначення голосного звука “у”. У² (В), рідко УВ, УВІ́ див. в². У³, У-У, виг. Словник української мови у 20 томах
  3. у — I невідм., с. Двадцять четверта літера українського алфавіту на позначення голосного звука "у". II (в), рідко ув, уві див. в II. III у-у, виг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. у — У, прийм. = в; у вимовляємо й пишемо завжди між приголосними, а також; після голосного, коли дальше слово починається кількома приголосними: Як у рука́х рушни́ця у стрільця́, то го́ре качка́м (Приказка). Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. у — У¹, невідм., c. Двадцять третя літера українського алфавіту на позначення голосного звука «у». У² (В), рідко УВ, УВІ див. в 2. У³, У-У, виг. Словник української мови в 11 томах
  6. у — У, в пред. У, въ. По свойству украинскихъ звуковъ у и в, взаимно переходящихъ при извѣстныхъ условіяхъ другъ въ друга, обозначаемые ими предлоги у и в слились въ одинъ общій предлогъ съ разными значеніями, но произносимый безразлично... Словник української мови Грінченка