1. Словник української мови в 11 томах

у

У¹, невідм., c. Двадцять третя літера українського алфавіту на позначення голосного звука «у».

У² (В), рідко УВ, УВІ див. в 2.

У³, У-У, виг.

1. Виражає різні почуття та душевні переживання: переляк, незадоволення, докір, погрозу, а також здивування, захоплення та ін.

А вже найпаче — як вздрять [дівчата] служивих!.. У! до цього торгу вони пішки (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 429);

У! Які ж округи скелі та шпилі! Дніпро проривається, розбиваючи кручі між них (Марко Вовчок, I, 1955, 321);

У, благородна псина: тобі воля дорожча, ніж задоволена злість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 226).

2. Звуконаслідування, що передає гудіння, завивання і т. ін. (звичайно вимовляється подовжено: у-у-у).

Буря стукнула снігом у вікно, заголосила жалібно, як по мерцеві: у-у-у!.. у-у-у!.. (Олесь Донченко, III, 1956, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. у — у 1 прийменник незмінювана словникова одиниця у 2 вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. У — I У. Як назва літери вживається в с. р.: мале у; як назва звука вживається в ч. р.: довгий у. II У – В прийм. Вж. у словосп.: у (в) десять разів більше, у (в) селі (і на селі) працювати, у (в) село (і на село) поїхати, у службових справах... Літературне слововживання
  3. у — У¹, невідм., с. Двадцять четверта літера українського алфавіту на позначення голосного звука “у”. У² (В), рідко УВ, УВІ́ див. в². У³, У-У, виг. Словник української мови у 20 томах
  4. у — I невідм., с. Двадцять четверта літера українського алфавіту на позначення голосного звука "у". II (в), рідко ув, уві див. в II. III у-у, виг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. у — У, прийм. = в; у вимовляємо й пишемо завжди між приголосними, а також; після голосного, коли дальше слово починається кількома приголосними: Як у рука́х рушни́ця у стрільця́, то го́ре качка́м (Приказка). Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. у — У, в пред. У, въ. По свойству украинскихъ звуковъ у и в, взаимно переходящихъ при извѣстныхъ условіяхъ другъ въ друга, обозначаемые ими предлоги у и в слились въ одинъ общій предлогъ съ разными значеніями, но произносимый безразлично... Словник української мови Грінченка