врешті
ВРЕШТІ (УРЕШТІ) – В (У) РЕШТІ
Врешті (урешті), присл. Нарешті, а втім тощо. Силувався [Петро] промовити й не міг. Аж урешті здобувся на голос і зачав хутенько лепетати (Лесь Мартович); Соломія, не розуміючи циганської мови, ухилялась від запросин – врешті їй було не до того (М.Коцюбинський); Довго висіла над Лисою горою тиша, тужавіла, стискалася і врешті розверзлася вибухами гранат і стріляниною (Р.Іваничук).
В (у) решті, ім. з прийм. На весь гуртожиток тільки ви й живете удвох в одній кімнаті, а в решті кімнат – по четверо, по п’ятеро (Є.Гуцало).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- врешті — вре́шті прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- врешті — <�УРЕШТІ> пр.. див. ЗРЕШТОЮ, НАРЕШТІ. Словник синонімів Караванського
- врешті — [ўрешт'і] = урешті присл. Орфоепічний словник української мови
- врешті — (урешті), присл. 1》 Нарешті, наостанку, зрештою. 2》 У поєднанні зі сполучником "а" має значення: а втім, а зрештою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- врешті — ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), присл. Те саме, що зре́штою. Знайшов урешті папіросу і закурив (М. Коцюбинський); Коридор врешті скінчився, вони піднялися двома поверхами вище (А. Дімаров); – Аякже!... Словник української мови у 20 томах
- врешті — див. нарешті Словник синонімів Вусика
- врешті — НАРЕ́ШТІ (після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії — у її кінцевому наслідку, в її завершенні), ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), ЗРЕ́ШТОЮ, ВРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ (УРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ), ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́) розм., ОСЬ (ужив. Словник синонімів української мови
- врешті — Вре́шті, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- врешті — ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), присл. 1. Нарешті, наостанку, зрештою. Знайшов урешті папіросу і закурив (Коцюб., II, 1955, 428); Прокинеться врешті народ там [на капіталістичному сході] титан! (Тич., II, 1957, 213). Словник української мови в 11 томах