довіряти

ДОВІРЯТИ – ДОРУЧАТИ

Довіряти, довірити. 1. Вірити комусь, чомусь, покладатися на когось, щось. Жінка зрозуміла, що їй не довіряють, і заплакала (А.Хижняк); Паперові гроші вже вийшли з ужитку. їм не довіряли, ні старим, ні новим (Л.Дмитерко). 2. Виявляти довіру, доручати, передавати кому-небудь когось, щось. У селі знайшлися дві покритки, гідні молодиці, але пані боялася довірити їм дитину (Н.Кобринська); Вона довіряла мені свої твори раніше, ніж друкувала їх (А.Кримський). 3. Ділитися з кимось своїми думками, таємницями тощо. Багато є людей, які не вміють тримати свою радість і своє горе в собі – вони мусять їх негайно довірити іншим (Ю.Смолич).

Доручати, доручити, -учу, -учиш. Покладати на когось виконання чого-небудь; віддавати когось, щось у повне розпорядження кого-небудь. Хто тобі доручав говорити? (О.Довженко); Ой нащо ж малу дитину Доручала ти степам? (О.Олесь).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довіряти — ДОВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОВІ́РИТИ, рю, риш, док. 1. неперех., кому, чому. Вірити кому-, чому-небудь, покладатися на кого-, що-небудь. Він ..батькові не довіряв (Котл. Словник української мови в 11 томах
  2. довіряти — див. вірити Словник синонімів Вусика
  3. довіряти — Довіря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. довірити, -рю, -риш, гл. 1) Довѣрять, довѣрить. К. Псал. 178. І батькові не довіряв. Котл. Ен. 2) Испытывать, испытать. Я довірив попа, який він. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка
  4. довіряти — Довіря́ти, -ря́ю, -ря́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. довіряти — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. Словник синонімів української мови
  6. довіряти — довіря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  7. довіряти — (кому) вірити, покладатися <�здаватися, сповіряти> на кого, мати віру <�певність> у, бути певним у, о. не боятися <�не остерігатися> кого, не таїтися від; (зброю) доручати, припоручити; (секрет) звірятися <�довірятися> кому. Словник синонімів Караванського
  8. довіряти — -яю, -яєш, недок., довірити, -рю, -риш, док. 1》 неперех., кому, чому. Вірити кому-, чому-небудь, покладатися на кого-, що-небудь. 2》 перех. Виявляти довір'я, доручати, передавати кому-небудь когось, щось. 3》 перех. Ділитися з ким-небудь своїми думками, таємницями і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови