1. Літературне слововживання

зволікати

1. (кого, що). Стягувати, збирати в одне, скидати з кого-небудь щось і т. ін. То вся троянськая станиця Взялася мертвих зволікать (І. Котляревський). 2. (з чим, що і без додатка). Повільно щось робити, не поспішати з чимсь; затягувати виконання, здійснення чогось: зволікати з відповіддю, зволікати пуск установки; зволікати сівбу.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зволікати — зволіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зволікати — Стягати, згрібати; (на гору) тягти; П. не поспішати, баритися, гаятися, воловодити; (справу) марудити, відкладати, затримувати, затягати; (час) МАРНУВАТИ, гаяти. Словник синонімів Караванського
  3. зволікати — див. баритися Словник синонімів Вусика
  4. зволікати — [звол'ікатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. зволікати — -аю, -аєш, недок., зволокти і зволочити, -лочу, -лочиш; мин. ч. зволік, -локла, -локло; док. 1》 перех. Волочачи, тягнучи, збирати в одне місце. || Збираючи докупи, зосереджувати, зводити в одному місці кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зволікати — ЗВОЛІКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок. 1. Повільно що-небудь робити; не поспішати з чимось. [Журейко:] То що ж робить? Не можна зволікати. Мабуть, мене побачили в саду (І. Кочерга); Данило зволікав. Щоранку вирішував їхати цього дня, потім відкладав знову (О. Словник української мови у 20 томах
  7. зволікати — ЗВОЛІКА́ТИ з чим і без додатка (повільно робити що-небудь, не поспішати з чимось), ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ що, з чим і без додатка, БАРИ́ТИСЯ з чим і без додатка, ЗВОЛІКА́ТИСЯ розм., ПРОВОЛІКА́ТИ що і без додатка, розм., МАРУ́ДИТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. зволікати — Зволіка́ти, -ка́ю, -ка́єш, -ка́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. зволікати — ЗВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗВОЛОКТИ́ і ЗВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чеш; мин. ч. зволі́к, локла́, ло́; док. 1. перех. Волочачи, тягнучи, збирати водне місце. Словник української мови в 11 томах
  10. зволікати — Зволіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. зволокти, -лочу, -че́ш, гл. Стягивать, стянуть, совлекать, совлечь. Зволік дошки ув їдне місце. Словник української мови Грінченка