зволікати
ЗВОЛІКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок.
1. Повільно що-небудь робити; не поспішати з чимось.
[Журейко:] То що ж робить? Не можна зволікати. Мабуть, мене побачили в саду (І. Кочерга);
Данило зволікав. Щоранку вирішував їхати цього дня, потім відкладав знову (О. Копиленко);
– Знову ви зволікаєте, сержанте. Досить балаканини! Кажіть відразу, що вам там казали (В. Владко);
Соя дипломатично зволікав з відповіддю (Д. Ткач).
2. що і без прям. дод. Відкладати, затримувати що-небудь, затягувати виконання, здійснення чогось на довший строк.
Він усіма способами старається зволікати пуск установки (Ю. Шовкопляс);
Далі зволікати розмову стало неможливо (Ірина Вільде);
Турбай намагався зрозуміти, що змушує Анатолія зволікати сівбу буряків (М. Руденко);
Зміцнів і мороз, далі вже не слід було зволікати, бо ще стане Дніпро – тоді все пропало (І. Білик);
– Пішли до Каленика. Не зволікаючи (Ю. Винничук);
// Витрачати, гаяти (час).
Він залюбки поїхав би з Тернограда, не зволікаючи жодної хвилини (В. Собко);
Він знав, що ніякої підмоги не буде, тому міг спокійно зволікати час без остраху втратити перевагу (О. Авраменко).
Значення в інших словниках
- зволікати — зволіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зволікати — 1. (кого, що). Стягувати, збирати в одне, скидати з кого-небудь щось і т. ін. То вся троянськая станиця Взялася мертвих зволікать (І. Котляревський). 2. (з чим, що і без додатка). Літературне слововживання
- зволікати — Стягати, згрібати; (на гору) тягти; П. не поспішати, баритися, гаятися, воловодити; (справу) марудити, відкладати, затримувати, затягати; (час) МАРНУВАТИ, гаяти. Словник синонімів Караванського
- зволікати — див. баритися Словник синонімів Вусика
- зволікати — [звол'ікатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- зволікати — -аю, -аєш, недок., зволокти і зволочити, -лочу, -лочиш; мин. ч. зволік, -локла, -локло; док. 1》 перех. Волочачи, тягнучи, збирати в одне місце. || Збираючи докупи, зосереджувати, зводити в одному місці кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зволікати — ЗВОЛІКА́ТИ з чим і без додатка (повільно робити що-небудь, не поспішати з чимось), ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ що, з чим і без додатка, БАРИ́ТИСЯ з чим і без додатка, ЗВОЛІКА́ТИСЯ розм., ПРОВОЛІКА́ТИ що і без додатка, розм., МАРУ́ДИТИ розм. Словник синонімів української мови
- зволікати — Зволіка́ти, -ка́ю, -ка́єш, -ка́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зволікати — ЗВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗВОЛОКТИ́ і ЗВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чеш; мин. ч. зволі́к, локла́, ло́; док. 1. перех. Волочачи, тягнучи, збирати водне місце. Словник української мови в 11 томах
- зволікати — Зволіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. зволокти, -лочу, -че́ш, гл. Стягивать, стянуть, совлекать, совлечь. Зволік дошки ув їдне місце. Словник української мови Грінченка