зеленити
ЗЕЛЕНИТИ – ЗЕЛЕНІТИ – ЗЕЛЕНІШАТИ – ЗЕЛЕНИТИСЯ – ЗЕЛЕНІТИСЯ
Зеленити, -ню, -ниш, перех. Робити щось зеленим, фарбувати, забарвлювати в зелений колір. Так і він-то [маляр] відтіля родом був, а в нас у селі зеленив нову дзвіницю (Г.Квітка-Основ’яненко); Блідий світанок зеленить просвіти між деревами, обличчя партизанів (М. Стельмах).
Зеленіти, неперех. Ставати зеленим, зеленішим; виділятися зеленим кольором, виднітися (про щось зелене). На осінь гори починають зеленіти, бо сонце вже не так їх випалює (Леся Українка); Трава надворі вже потроху зеленіє (Григорій Тютюнник); Великий лан буряків зеленів проти сонця (М.Коцюбинський); Кликав дядько Трохим, стоячи біля колодязя, над яким шатристим гіллям зеленів клен (Є.Гуцало).
Зеленішати. Ставати зеленішим.
Зеленитися. Те саме, що зеленіти. Зеленися, дерево, розвивайся! (Марко Вовчок); Розпускалися магнолії, зеленилися обточені садівниками лаврові кущі (І.Ле); Зелениться хлібець серед поля (П.Грабовський).
Зеленітися. Виділятися зеленим кольором, виднітися (про щось зелене). Де-не-десь зеленілися блідо пасма озимини (О.Кобилянська); Над єриками й Конкою зеленяться очерети й верби (Ю.Яновський).
Значення в інших словниках
- зеленити — зелени́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зеленити — -ню, -ниш, недок., перех. Покривати зеленою фарбою, робити зеленим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зеленити — Зелени́ти, -леню́, -ни́ш що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зеленити — ЗЕЛЕНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех. Покривати зеленою фарбою, робити зеленим. Так і він-то [маляр] відтіля родом був, а в нас у селі зеленив нову дзвіницю (Кв.-Осн., II, 1956, 6); Чернечу гору зеленить трава, І оживає Канівська могила… (Дмит., Вірші.., 1949, 73). Словник української мови в 11 томах
- зеленити — Зелени́ти, -ню́, -ни́ш гл. Зеленить. Холод зеленить старе жовте лице. Мир. Пов. І. 142. Словник української мови Грінченка