можна

МОЖНА – МОЖЛИВО

Можна, присудк. сл. 1. Є умови, можливості для здійснення чогось. – Ой, не можна ждати, не можна (І.Нечуй-Левицький); – Хочеш, покажу, що гвіздки ці можна забивати з зав’язаними очима? (О.Гончар); – Ну, тепер можна й на танці (Є.Гуцало). 2. Дозволяється, дозволено. [Милевський:] Любов Олександрівно, можна подивитись на ваш малюнок? (Леся Українка); – Що, мати – у вас? – У мене... А що?" – "Та нічого. Я до матері, коли можна" (Панас Мирний); – А що це у тебе в жмені?.. – "Гроші..."– "Дай сюди!" – "Еге, не можна – мамка битимуть" (М.Коцюбинський).

Можливо. 1. присудк. сл. Те саме, що можна 1. Встановити загальні принципи художнього перекладу можливо (М.Рильський). 2. ест. сл. Вживається для вираження припущення про щось. Не вірилось, що осінь на Вкраїні. А в Омську десь, можливо, й перший сніг (І.Муратов); – Таки щось тямить вона. – "Можливо" (М.Стельмах).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. можна — мо́жна присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. можна — пр., вільно, дозволено, не заборонено; можливо; жм. мож. Словник синонімів Караванського
  3. можна — присудк. сл. 1》 Є умови, можливості для здійснення чого-небудь; можливо. 2》 Дозволяється, дозволено. Як можна — уживається в поєднанні з прислівником вищого ступеня для посилення та означає: по можливості. Як [же] можна! — уживається для вираження негативного ставлення до чого-небудь, осуду чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. можна — МО́ЖНА, пред. 1. Є умови, можливості для здійснення чого-небудь; можливо. Де можна лантух, там торби не треба (Номис); Провалилася їхня тачанка на мосту .. Дядьки рятують, що можна, лементують у відчаї (О. Словник української мови у 20 томах
  5. можна — в рот не ві́зьмеш чого. Що-небудь дуже несмачне або непридатне для споживання. Свирид залишався голодним: хрещена пригостила борщем, якого в рот не візьмеш, хоч вона вміла смачно готувати (З журналу). не мо́жна взя́ти до ро́та. Фразеологічний словник української мови
  6. можна — МО́ЖНА (не заборонено), ДОЗВО́ЛЕНО, ВІ́ЛЬНО. — То вже й словом не можна перекинутися з чоловіком? — невинно знизав плечима Роман (М. Стельмах); Мав Цимбал свої слабості, над якими в Криничках кожному дозволено було потішатись (А. Гончар); Хіба йому не вільно інколи погуляти? (Марко Вовчок). Словник синонімів української мови
  7. можна — Мо́жна, присл.; не мо́жна Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. можна — МО́ЖНА, присудк. сл. 1. Є умови, можливості для здійснення чого-небудь; можливо. Де можна лантух, там торби не треба (Номис, 1864, № 1370); Провалилася їхня тачанка на мосту.. Словник української мови в 11 томах
  9. можна — Можна нар. Можно, возможно. Де можна лантух, там торби не треба. Ном. № 1370. Є сало, та не можна достати: високо висить. Ном. № 4729. Словник української мови Грінченка