можна

МО́ЖНА, пред.

1. Є умови, можливості для здійснення чого-небудь; можливо.

Де можна лантух, там торби не треба (Номис);

Провалилася їхня тачанка на мосту .. Дядьки рятують, що можна, лементують у відчаї (О. Гончар);

Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумать, що надворі не бабине літо (І. Нечуй-Левицький);

– Двох котів у мішок саджати не можна – покусаються (Григорій Тютюнник).

2. Дозволяється, дозволено.

Що можна лялі, того не можна мамі! (Панас Мирний);

Постукав до кімнати .. Двоє голосів – жіночий і чоловічий відповіли разом: “Можна” (Ю. Яновський).

(1) Збожево́літи мо́жна – уживається при розповіді про крайність, неймовірність обставин, вищу міру чого-небудь.

– Ми й те загубили, що мали. Чотириста багнетів! Збожеволіти можна (А. Головко);

Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму! (Остап Вишня);

А та дорога, якою вони їхали в Каховку, широкий шлях степовий, на десятки кілометрів обсаджений мальвами-рожами! Збожеволіти можна було від тієї краси! (О. Гончар);

(2) Мо́жна сказа́ти – уживається для підкреслення можливості, допустимості якого-небудь визначення, формулювання і т. ін.

– Вона, можна сказати, зросла при молодій граб'янці [графині] і має досконале виховання (Леся Українка);

– Так завтра, кажеш, на світанку стрічаємось на полі? – Як зійде сонце. – Можна сказати, дочекалися свого свята (М. Стельмах);

(3) На па́льцях одніє́ї руки́ мо́жна порахува́ти, кого, що – дуже мало.

– Скільки голосів зібрали ваші поправки до наказу делегатам..? .. – На пальцях одної руки можна порахувати, – доказала Супрун (А. Головко);

Не [мо́жна] впізна́ти див. упізнава́ти;

(4) Нія́к не мо́жна – зовсім, цілком неможливо.

Просили мене і кликали [дівчата] до себе, – так мені ніяк не можна, – поспішаюся я дуже (Марко Вовчок);

– Може б, ми не їхали [у Сибір], – припадає Фросина до руки мужа. – Не можна, жінко, ніяк не можна (М. Стельмах);

(5) Як [же] мо́жна – уживається при вираженні негативного ставлення до чого-небудь, осуду чогось.

– Чому ж ти мені зараз сього не прописала? – Що се ви, бабуню? Як можна?.. Зараз дознаються... (Марко Вовчок);

[Олімпіада Іванівна:] Ах, Любочка! Нарешті [приїхала]! Ну, як же можна?! (Леся Українка).

◇ І доло́ню проти́снути не мо́жна див. проти́скувати;

[І (ні)] кро́ку не [мо́жна (могти́)] ступи́ти (зроби́ти) див. ступа́ти;

[І] ціни́ не [мо́жна] скла́сти (не складе́ш) <[І] ціни́ не [мо́жна] зложи́ти (не зло́жиш)> див. склада́ти;

(6) Й сказа́ти не мо́жна слова́ми (д) див. сказа́ти;

[Мо́жна] діста́ти руко́ю див. дістава́ти;

Мо́жна поду́мати див. поду́мати;

Мотузки́ (моту́ззя, свічки́) мо́жна сука́ти див. сука́ти;

На (по) па́льцях [мо́жна (ле́гко)] перелічи́ти (порахува́ти) див. перелі́чувати;

(7) Не мо́жна взя́ти до ро́та (д) див. узя́ти;

Не мо́жна (мо́жу і т. ін.) поска́ржитися див. поска́ржитися;

Не мо́жна (мо́жу і т. ін.) поска́ржитися на неста́чу див. поска́ржитися;

Не мо́жна (мо́жу і т. ін.) сказа́ти, щоб...; Не скажу́ (сказа́ти і т. ін.), щоб... див. сказа́ти;

(8) Не мо́жна оче́й пока́зувати / показа́ти – не можна бувати десь, з'являтися кудись.

Не можна Мотрі нікуди очей показати, щоб на неї пальцями не тикали (Панас Мирний);

Не [мо́жна] перелічи́ти див. перелі́чувати;

(9) Не мо́жна сло́вом розказа́ти, а́ні перо́м описа́ти (д) див. спи́сувати;

(10) Ноже́м мо́жна рі́зати (д) див. рі́зати;

Оче́й не відведе́ш (не віді́рве́ш) <�Оче́й не [мо́жна] відвести́ (відірва́ти)> див. відво́дити;

Па́льцем (ки́єм) не проткну́ти (не проткне́ш) <�Проткну́ти па́льцем не мо́жна> див. протика́ти;

Розверну́тися ні́як (не мо́жна) див. розверта́тися;

Свічки́ сука́ти мо́жна див. сві́чка;

(11) Сказа́ти не мо́жна (д) див. сказа́ти;

(12) Сказа́ти не мо́жна слова́ми (д) див. сказа́ти;

(13) Скі́льки мо́жна було́ осягти́ о́ком (д) див. о́ко¹; Що [й] [мо́жна] язи́к (язика́) проковтну́ти див. проковтну́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. можна — мо́жна присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. можна — МОЖНА – МОЖЛИВО Можна, присудк. сл. 1. Є умови, можливості для здійснення чогось. – Ой, не можна ждати, не можна (І.Нечуй-Левицький); – Хочеш, покажу, що гвіздки ці можна забивати з зав’язаними очима? (О.Гончар); – Ну, тепер можна й на танці (Є.Гуцало). Літературне слововживання
  3. можна — пр., вільно, дозволено, не заборонено; можливо; жм. мож. Словник синонімів Караванського
  4. можна — присудк. сл. 1》 Є умови, можливості для здійснення чого-небудь; можливо. 2》 Дозволяється, дозволено. Як можна — уживається в поєднанні з прислівником вищого ступеня для посилення та означає: по можливості. Як [же] можна! — уживається для вираження негативного ставлення до чого-небудь, осуду чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. можна — в рот не ві́зьмеш чого. Що-небудь дуже несмачне або непридатне для споживання. Свирид залишався голодним: хрещена пригостила борщем, якого в рот не візьмеш, хоч вона вміла смачно готувати (З журналу). не мо́жна взя́ти до ро́та. Фразеологічний словник української мови
  6. можна — МО́ЖНА (не заборонено), ДОЗВО́ЛЕНО, ВІ́ЛЬНО. — То вже й словом не можна перекинутися з чоловіком? — невинно знизав плечима Роман (М. Стельмах); Мав Цимбал свої слабості, над якими в Криничках кожному дозволено було потішатись (А. Гончар); Хіба йому не вільно інколи погуляти? (Марко Вовчок). Словник синонімів української мови
  7. можна — Мо́жна, присл.; не мо́жна Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. можна — МО́ЖНА, присудк. сл. 1. Є умови, можливості для здійснення чого-небудь; можливо. Де можна лантух, там торби не треба (Номис, 1864, № 1370); Провалилася їхня тачанка на мосту.. Словник української мови в 11 томах
  9. можна — Можна нар. Можно, возможно. Де можна лантух, там торби не треба. Ном. № 1370. Є сало, та не можна достати: високо висить. Ном. № 4729. Словник української мови Грінченка