можна
МО́ЖНА, пред.
1. Є умови, можливості для здійснення чого-небудь; можливо.
Де можна лантух, там торби не треба (Номис);
Провалилася їхня тачанка на мосту .. Дядьки рятують, що можна, лементують у відчаї (О. Гончар);
Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумать, що надворі не бабине літо (І. Нечуй-Левицький);
– Двох котів у мішок саджати не можна – покусаються (Григорій Тютюнник).
2. Дозволяється, дозволено.
Що можна лялі, того не можна мамі! (Панас Мирний);
Постукав до кімнати .. Двоє голосів – жіночий і чоловічий відповіли разом: “Можна” (Ю. Яновський).
(1) Збожево́літи мо́жна – уживається при розповіді про крайність, неймовірність обставин, вищу міру чого-небудь.
– Ми й те загубили, що мали. Чотириста багнетів! Збожеволіти можна (А. Головко);
Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму! (Остап Вишня);
А та дорога, якою вони їхали в Каховку, широкий шлях степовий, на десятки кілометрів обсаджений мальвами-рожами! Збожеволіти можна було від тієї краси! (О. Гончар);
(2) Мо́жна сказа́ти – уживається для підкреслення можливості, допустимості якого-небудь визначення, формулювання і т. ін.
– Вона, можна сказати, зросла при молодій граб'янці [графині] і має досконале виховання (Леся Українка);
– Так завтра, кажеш, на світанку стрічаємось на полі? – Як зійде сонце. – Можна сказати, дочекалися свого свята (М. Стельмах);
(3) На па́льцях одніє́ї руки́ мо́жна порахува́ти, кого, що – дуже мало.
– Скільки голосів зібрали ваші поправки до наказу делегатам..? .. – На пальцях одної руки можна порахувати, – доказала Супрун (А. Головко);
Не [мо́жна] впізна́ти див. упізнава́ти;
(4) Нія́к не мо́жна – зовсім, цілком неможливо.
Просили мене і кликали [дівчата] до себе, – так мені ніяк не можна, – поспішаюся я дуже (Марко Вовчок);
– Може б, ми не їхали [у Сибір], – припадає Фросина до руки мужа. – Не можна, жінко, ніяк не можна (М. Стельмах);
(5) Як [же] мо́жна – уживається при вираженні негативного ставлення до чого-небудь, осуду чогось.
– Чому ж ти мені зараз сього не прописала? – Що се ви, бабуню? Як можна?.. Зараз дознаються... (Марко Вовчок);
[Олімпіада Іванівна:] Ах, Любочка! Нарешті [приїхала]! Ну, як же можна?! (Леся Українка).
◇ І доло́ню проти́снути не мо́жна див. проти́скувати;
[І (ні)] кро́ку не [мо́жна (могти́)] ступи́ти (зроби́ти) див. ступа́ти;
[І] ціни́ не [мо́жна] скла́сти (не складе́ш) <[І] ціни́ не [мо́жна] зложи́ти (не зло́жиш)> див. склада́ти;
(6) Й сказа́ти не мо́жна слова́ми (д) див. сказа́ти;
[Мо́жна] діста́ти руко́ю див. дістава́ти;
Мо́жна поду́мати див. поду́мати;
Мотузки́ (моту́ззя, свічки́) мо́жна сука́ти див. сука́ти;
На (по) па́льцях [мо́жна (ле́гко)] перелічи́ти (порахува́ти) див. перелі́чувати;
(7) Не мо́жна взя́ти до ро́та (д) див. узя́ти;
Не мо́жна (мо́жу і т. ін.) поска́ржитися див. поска́ржитися;
Не мо́жна (мо́жу і т. ін.) поска́ржитися на неста́чу див. поска́ржитися;
Не мо́жна (мо́жу і т. ін.) сказа́ти, щоб...; Не скажу́ (сказа́ти і т. ін.), щоб... див. сказа́ти;
(8) Не мо́жна оче́й пока́зувати / показа́ти – не можна бувати десь, з'являтися кудись.
Не можна Мотрі нікуди очей показати, щоб на неї пальцями не тикали (Панас Мирний);
Не [мо́жна] перелічи́ти див. перелі́чувати;
(9) Не мо́жна сло́вом розказа́ти, а́ні перо́м описа́ти (д) див. спи́сувати;
(10) Ноже́м мо́жна рі́зати (д) див. рі́зати;
Оче́й не відведе́ш (не віді́рве́ш) <�Оче́й не [мо́жна] відвести́ (відірва́ти)> див. відво́дити;
Па́льцем (ки́єм) не проткну́ти (не проткне́ш) <�Проткну́ти па́льцем не мо́жна> див. протика́ти;
Розверну́тися ні́як (не мо́жна) див. розверта́тися;
Свічки́ сука́ти мо́жна див. сві́чка;
(11) Сказа́ти не мо́жна (д) див. сказа́ти;
(12) Сказа́ти не мо́жна слова́ми (д) див. сказа́ти;
(13) Скі́льки мо́жна було́ осягти́ о́ком (д) див. о́ко¹; Що [й] [мо́жна] язи́к (язика́) проковтну́ти див. проковтну́ти.
Значення в інших словниках
- можна — мо́жна присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- можна — МОЖНА – МОЖЛИВО Можна, присудк. сл. 1. Є умови, можливості для здійснення чогось. – Ой, не можна ждати, не можна (І.Нечуй-Левицький); – Хочеш, покажу, що гвіздки ці можна забивати з зав’язаними очима? (О.Гончар); – Ну, тепер можна й на танці (Є.Гуцало). Літературне слововживання
- можна — пр., вільно, дозволено, не заборонено; можливо; жм. мож. Словник синонімів Караванського
- можна — присудк. сл. 1》 Є умови, можливості для здійснення чого-небудь; можливо. 2》 Дозволяється, дозволено. Як можна — уживається в поєднанні з прислівником вищого ступеня для посилення та означає: по можливості. Як [же] можна! — уживається для вираження негативного ставлення до чого-небудь, осуду чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- можна — в рот не ві́зьмеш чого. Що-небудь дуже несмачне або непридатне для споживання. Свирид залишався голодним: хрещена пригостила борщем, якого в рот не візьмеш, хоч вона вміла смачно готувати (З журналу). не мо́жна взя́ти до ро́та. Фразеологічний словник української мови
- можна — МО́ЖНА (не заборонено), ДОЗВО́ЛЕНО, ВІ́ЛЬНО. — То вже й словом не можна перекинутися з чоловіком? — невинно знизав плечима Роман (М. Стельмах); Мав Цимбал свої слабості, над якими в Криничках кожному дозволено було потішатись (А. Гончар); Хіба йому не вільно інколи погуляти? (Марко Вовчок). Словник синонімів української мови
- можна — Мо́жна, присл.; не мо́жна Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- можна — МО́ЖНА, присудк. сл. 1. Є умови, можливості для здійснення чого-небудь; можливо. Де можна лантух, там торби не треба (Номис, 1864, № 1370); Провалилася їхня тачанка на мосту.. Словник української мови в 11 томах
- можна — Можна нар. Можно, возможно. Де можна лантух, там торби не треба. Ном. № 1370. Є сало, та не можна достати: високо висить. Ном. № 4729. Словник української мови Грінченка