1. Літературне слововживання

намулити

НАМУЛИТИ – НАМУЛЯТИ

Намулити. Нанести щось течією води, хвилями тощо: намулити землі. Пох. намулений.

Намуляти. Тертям пошкодити тіло: намуляти ноги, намуляти спину. Пох. намуляний: у вола намуляна шия.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намулити — намулити – намуляти Виражають неоднакові поняття. Намулити – нанести щось течією води, хвилями. Намулити землі. Намуляти – натерти до болю, до пошкодження якусь частину тіла. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. намулити — наму́лити 1 дієслово доконаного виду нанести течією наму́лити 2 дієслово доконаного виду пошкодити тертям Орфографічний словник української мови
  3. намулити — I див. намулювати I. II див. намулювати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. намулити — НАМУ́ЛИТИ¹ див. наму́лювати¹. НАМУ́ЛИТИ² див. наму́лювати². Словник української мови у 20 томах
  5. намулити — намозо́лити (наму́лити, наму́ляти) о́чі кому і без додатка. Набриднути своєю присутністю, виглядом або неодноразовим нагадуванням про що-небудь. (Горніг:) Нехай би вони до мене прийшли, ті панки з уряду, коли вони не вірять, що тут голод. Фразеологічний словник української мови
  6. намулити — НАТЕ́РТИ (про взуття, одяг і т. ін. — тертям завдати болю, ушкодити шкіру), НАМУ́ЛЯТИ (НАМУ́ЛИТИ), СТЕ́РТИ підсил., НАМ'Я́ТИ розм., ПОШМУГЛЯ́ТИ розм.; НАМОЗО́ЛИТИ (з утворенням мозолів). — Недок. Словник синонімів української мови
  7. намулити — НАМУ́ЛИТИ¹ див. наму́лювати¹. НАМУ́ЛИТИ² див. намулювати². Словник української мови в 11 томах
  8. намулити — Намулити см. намулювати. Словник української мови Грінченка