1. Літературне слововживання

налягати

НАЛЯГАТИ – НАПОЛЯГАТИ

Налягати, налягти, -яжу, -яжеш. 1. Навалюючись, лягаючи, давити когось, щось; розташовуватися шаром на чому-небудь. Я підходжу до дверей і налягаю на них плечем (І.Микитенко); Мряка почала налягати на луки (І.Франко). 2. перен. Охоплювати когось (про почуття, думки, сон тощо). На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше оповив його смуток (Панас Мирний). 3. перен. Завзято, наполегливо братися за що-небудь, вимагати виконати, зробити щось. Дівка засоромлено тільки ложку пригублювала, а Короп налягав на їжу (Г.Косинка); Будьте ж ласкаві, звістіть мене про результати Карпенкової критики, бо автор налягає на мене (М.Коцюбинський).

Наполягати, наполягти. Настійливо вимагати, добиватися від кого-не-будь виконати щось; енергійно діяти; охоплювати когось (про почуття, настрій тощо). Вона все варується мені сказати, тільки гляне та червоніє. А я все наполягаю: скажи та скажи! (Марко Вовчок); Сашко не ворухнувся, ще міцніше наполіг на роботу (Н.Рибак); Туга й сум наполіг на мою душу (І.Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. налягати — наляга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. налягати — Навалюватися, тиснути, давити; (на кий) спиратися; (на ногу) кульгати; (- сон) охоплювати, брати; (на що) допадатися до; (- військо) наступати, натискати, напирати, сов. тіснити; (- мряку) насуватися; (з вимогами) ЖМ. наполягати, напосідатися, п! ДОМАГАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  3. налягати — -аю, -аєш, недок., налягти, -ляжу, -ляжеш; мин. ч. наліг, налягла, налягло; док. 1》 на кого – що.Навалюючись, лягаючи, давити на кого-, що-небудь. || рідко. Спиратися на що-небудь. Налягати на ногу — шкутильгати. 2》 на кого – що, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. налягати — НАЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЛЯГТИ́, ля́жу, ля́жеш; мин. ч. налі́г, налягла́, ло́; док. 1. на кого – що. Давити, натискати на кого-, що-небудь, перев. навалюючись, лягаючи. Словник української мови у 20 томах
  5. налягати — наляга́ти / налягти́ на но́ги. Прискорювати ходу, швидше йти. — От якби-то так сталося! — забігає вперед думкою Пилипко та знай налягає на ноги, поспішаючи до лісу (Панас Мирний); І Максим поспішав, одчайдушно налягаючи на ноги (І. Фразеологічний словник української мови
  6. налягати — НАГОЛО́ШУВАТИ що, на чому, на що, зі спол. що (силою голосу або підвищенням тону виділяти слово, звук і т. ін. для підкреслення його важливості; увиразнювати, висувати на перший план у промові... Словник синонімів української мови
  7. налягати — Наляга́ти, -га́ю, -га́єш; налягти́, -ля́жу, -ля́жеш; налі́г, -лягла́, -лягли́; налі́гши на кого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. налягати — НАЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЛЯГТИ́, ля́жу, ля́жеш; мин. ч. налі́г, налягла́, ло́; док. 1. на кого-що. Навалюючись, лягаючи, давити на кого-, що-небудь. Люди все йшли і одні другим налягали грудьми на плечі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах