налягати
НАЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЛЯГТИ́, ля́жу, ля́жеш; мин. ч. налі́г, налягла́, ло́; док.
1. на кого-що.
Навалюючись, лягаючи, давити на кого-, що-небудь. Люди все йшли і одні другим налягали грудьми на плечі (Коцюб., II, 1955, 76);
Я підходжу до дверей і налягаю на них плечем. Двері відчиняються (Мик., II, 1957, 55);
Боєць Петро Скидан просто наліг животом на жерло німецької гармати, залив її своєю кров’ю і дав товаришам вдертися до німців (Довж., III, 1960, 42);
Коли б отут їх [танкістів] не було, то вже б сто тонн цегляних глиб на тебе б налягло (Гонч., Вибр., 1959, 316);
*Образно. Я не дам свому серденьку спати, .. Хоч я буду сама почувати. Що на груди вже смерть налягла (Пісні та романси.., II, 1956, 193);
// рідко. Спиратися на що-небудь.
Прочанин важко дише і налягає на ціпок, ідучи (Л. Укр., III, 1952, 124).
◊ Наляга́ти на но́гу — шкутильгати.
Часом серед найбільшого розгону, на самій середині гори Іван починав налягати на ногу (Стеф., І, 1949, 61).
2. на кого — що, перен. Охоплювати кого-небудь (про почуття, думки, сон і т. ін.).
Тривога кам’яною горою налягає на її груди! (Фр., VII, 1951, 123);
На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше оповив його смуток (Мирний, І, 1949, 161);
Важка втома владно налягає на повіки, зрадливий сон хилить донизу голову (Збан., Єдина, 1959, 33);
Невідомо звідки наліг на нього важкий сон (Цюпа, Назустріч.., 1958, 254).
3. на що. Напружуючись, докладаючи зусиль, працювати чим-небудь.
Зняв [Павло] з пліч вила і приступив до праці: так налягав на них, що вони заганялися в гній по самий держак (Тют., Вир, 1964, 116);
Іван наліг тоді на весла, і його човен почав наганяти передній (Коцюб., І, 1955, 385).
◊ Наляга́ти (налягти́) на но́ги — прискорювати ходу.
Христя все дужче та дужче налягає на ноги (Мирний, III, 1954, 115);
Йти було ще далеченько, а час був дуже пізній.. й він немилосердно наліг на ноги (Епік, Тв., 1958, 403).
4. на що, перен., розм. Завзято, наполегливо братися за що-небудь, займатися чим-небудь.
З того часу він не злюбив свого батька й наліг на науку… (Мирний, І, 1954, 153);
Дівка засоромлено тільки ложку пригублювала, а Короп налягає на їжу (Кос., Новели, 1962, 108);
Максим наліг на підготовку до екзаменів (Рибак, Час.., 1960, 173);
Подає Климиха, наливає. Налягають гості на драглі (Нерв., II, 1958, 257).
5. на кого — що і без додатка. Наступати, насуватися, натискати на кого-, що-небудь (про військо і т. ін.).
Стали ляхи дуже вже налягати на козаків (Укр.. казки, легенди.., 1957, 238);
Ось уже пішли до бою з вилами, сокирами, а ворог — стіною-муром налягає, щоб розбить селянські ряди… (Кос., Новели, 1962, 10).
6. тільки недок., перен., розм. Наполегливо вимагати виконати, зробити що-небудь.
Тугар Вовк, а особливо Мирослава й Максим, налягали конче, аби кінчити розпочате діло (Фр., VI, 1951, 16);
Будьте ж ласкаві, звістіть мене про результати Карпенкової критики, бо автор налягає на мене (Коцюб., III, 1956, 159).
7. тільки недок., на що, перен., розм. Підкреслювати, виділяти що-небудь.
«Хо» мені менше усього вподобався: дуже вже Ви в ньому налягаєте на все те, що так любо Вашому серцеві [серцю] (Мирний, V, 1955, 383);
— Віддихай, моє лисеньке сонечко, коли стомився, — казала й Роксолана чоловікові, налягаючи на най-солодші низи свого.. контральто (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 18).
8. на що. Розташовуватися шаром на чому-небудь.
Земна кора складається з окремих верств, які налягають одна на одну (Курс заг. геол., 1947, 5);
// Оповиваючи, заповнюючи, поширюватися (про мряку, туман, темряву і т. ін.).
Мряка зачала налягати на луки (Фр., І, 1955, 63);
На гори налягали тумани (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 131);
На землю важко налягла осіння ніч (Збан., Малин., дзвін, 1958, 136);
Тиша налягла на весь світ, м’яка і тепла (Собко, Звич. життя, 1957, 91).
Значення в інших словниках
- налягати — наляга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- налягати — НАЛЯГАТИ – НАПОЛЯГАТИ Налягати, налягти, -яжу, -яжеш. 1. Навалюючись, лягаючи, давити когось, щось; розташовуватися шаром на чому-небудь. Я підходжу до дверей і налягаю на них плечем (І.Микитенко); Мряка почала налягати на луки (І.Франко). 2. перен. Літературне слововживання
- налягати — Навалюватися, тиснути, давити; (на кий) спиратися; (на ногу) кульгати; (- сон) охоплювати, брати; (на що) допадатися до; (- військо) наступати, натискати, напирати, сов. тіснити; (- мряку) насуватися; (з вимогами) ЖМ. наполягати, напосідатися, п! ДОМАГАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
- налягати — -аю, -аєш, недок., налягти, -ляжу, -ляжеш; мин. ч. наліг, налягла, налягло; док. 1》 на кого – що.Навалюючись, лягаючи, давити на кого-, що-небудь. || рідко. Спиратися на що-небудь. Налягати на ногу — шкутильгати. 2》 на кого – що, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- налягати — НАЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЛЯГТИ́, ля́жу, ля́жеш; мин. ч. налі́г, налягла́, ло́; док. 1. на кого – що. Давити, натискати на кого-, що-небудь, перев. навалюючись, лягаючи. Словник української мови у 20 томах
- налягати — наляга́ти / налягти́ на но́ги. Прискорювати ходу, швидше йти. — От якби-то так сталося! — забігає вперед думкою Пилипко та знай налягає на ноги, поспішаючи до лісу (Панас Мирний); І Максим поспішав, одчайдушно налягаючи на ноги (І. Фразеологічний словник української мови
- налягати — НАГОЛО́ШУВАТИ що, на чому, на що, зі спол. що (силою голосу або підвищенням тону виділяти слово, звук і т. ін. для підкреслення його важливості; увиразнювати, висувати на перший план у промові... Словник синонімів української мови
- налягати — Наляга́ти, -га́ю, -га́єш; налягти́, -ля́жу, -ля́жеш; налі́г, -лягла́, -лягли́; налі́гши на кого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)