налягати

НАЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЛЯГТИ́, ля́жу, ля́жеш; мин. ч. налі́г, налягла́, ло́; док.

1. на кого – що. Давити, натискати на кого-, що-небудь, перев. навалюючись, лягаючи.

Налягаючи з усієї сили, Корній зробив широкий рівчачок, тоді пробив іще далі вглиб (Б. Грінченко);

Я підходжу до дверей і налягаю на них плечем. Двері відчиняються (І. Микитенко);

Боєць Петро Скидан просто наліг животом на жерло німецької гармати, залив її своєю кров'ю і дав товаришам вдертися до німців (О. Довженко);

Коли б отут їх [танкістів] не було, то вже б сто тонн цегляних глиб на тебе б налягло (І. Гончаренко);

// Спиратися на що-небудь.

Прочанин важко дише і налягає на ціпок, ідучи (Леся Українка);

Зрозумівши, що Донат кепкує з нього, зблід [Іван], .. хутко звівсяі, припадаючи на протез та налягаючи на палицю, пішов до Озерного (Є. Гуцало).

2. на кого – що, перен. Охоплювати кого-небудь (про певні почуття).

Тривога кам'яною горою налягає на її груди! (І. Франко);

На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше оповив його смуток (Панас Мирний);

По роботі налягала втома, тіло дерев'яніло, хотілося одразу лягти і не рухатися (М. Ю. Тарновський);

Іноді настрій наляже такий, що на все зважишся (О. Гончар);

// Оволодівати ким-небудь (ппро думки, сон, втому і т. ін.).

[Олеся:] Несила моя згорнути їх думки докупи, через те щоразу все гірш налягають вони на душу (М. Кропивницький).

3. на що. Напружуючись, докладаючи зусиль, працювати чим-небудь.

Зняв [Павло] з пліч вила і приступив до праці: так налягав на них, що вони заганялися в гній по самий держак (Григорій Тютюнник);

Іван наліг тоді на весла, і його човен почав наганяти передній (М. Коцюбинський).

4. на що, перен., розм. Завзято, наполегливо братися за що-небудь, займатися чим-небудь.

Дівка засоромлено тільки ложку пригублювала, а Короп налягає на їжу (Г. Косинка);

– Знав він більше, ніж ми, бо дуже налягав на книжки, і вчителі його любили (Л. Первомайський);

З того часу він не злюбив свого батька й наліг на науку... (Панас Мирний);

Максим наліг на підготовку до екзаменів (Н. Рибак);

Доки сусіди по столу причащалися винами, він наліг на салати й паштети, бо в цілоденній крутанині нічого не їв (О. Бердник).

5. на кого – що і без дод. Наступати, насуватися, натискати на кого-, що-небудь (про військо, ворога і т. ін.).

Стали ляхи дуже вже налягати на козаків (з казки);

Ось уже пішли до бою з вилами, сокирами, а ворог – стіною-муром налягає, щоб розбить селянські ряди... (Г. Косинка);

Видно було, як налягає вража сила, як долиняни .. відступають знов (О. Ільченко).

6. тільки недок., перен., розм. Наполегливо домагатися, вимагати виконання, здійснення чого-небудь.

Не дуже налягайте на дядька з роботою, бо він і так робить .. більше, ніж може (Леся Українка);

Тугар Вовк, а особливо Мирослава й Максим, налягали конче, аби кінчити розпочате діло (І. Франко);

Будьте ж ласкаві, звістіть мене про результати Карпенкової критики, бо автор налягає на мене (М. Коцюбинський).

7. тільки недок., на що, перен., розм. Підкреслювати, наголошувати на чому-небудь.

“Хо” мені менше усього вподобався: дуже вже Ви в ньому налягаєте на все те, що так любо Вашому серцеві (Панас Мирний);

Тепер я зрозумів, чого панотець так налягав у проповіді, щоб люди були тверезі, не дуже пили горілку. Видно було, що тверезість не дуже процвітає в Карпатах... (І. Нечуй-Левицький).

8. на що. Розташовуватися шарами на чому-небудь.

Земна кора складається з окремих верств, які налягають одна на одну (з наук. літ.);

Шари крейди в с. Закотне налягають один на одного, і геологічний розріз крейди по схилах дуже чіткий (з наук.-попул. літ.);

// Оповиваючи, заповнюючи, поширюватися (про мряку, туман, темряву і т. ін.).

Мряка зачала налягати на луки (І. Франко);

На гори налягали тумани (В. Гжицький);

На землю важко налягла осіння ніч (Ю. Збанацький);

Тиша налягла на весь світ, м'яка і тепла (В. Собко).

9. на що і без дод. Опускатися, осідати на що-небудь, покривати собою поверхню чогось (про туман, хмари, мряку і т. ін.).

Ой рад би я політати – Туман налягає; Ой рад би я погуляти – Туга не пускає... (С. Руданський);

Мряка зачала налягати на луки (І. Франко);

Мжичка налягає На траву руду (І. Дробний);

Хмари висіли зовсім низько, налягаючи на землю (В. Собко);

// перен. Поступово наставати, починатися (про ніч, присмерк, ттишу і т. ін.).

Холодна нічка, мороз налягає, А вітер осінній аж кості проймає (М. Костомаров);

На землю важко налягла осіння ніч (Ю. Збанацький);

Тиша налягла на весь світ, м'яка і тепла (В. Собко).

Журба́ (жура́) наляга́є (бере́) / налягла́ (взяла́) див. журба́;

(1) Наляга́ти / налягти́ на ве́сла – веслувати, гребти перев. сильніше.

На Дніпрі легко погойдувалися білі спортивні човни, засмаглі юнаки та дівчата неквапливо налягали на весла (М. Руденко);

Ще дужче налягали на весла Андрюша і Гриша, все швидше й швидше мчав по притихлій воді човен (В. Собко).

◇ (2) Наляга́ти / налягти́ на коле́са (ко́лесо) – швидше їхати.

Парубки ще міцнішеналягають на колесо, і все в шаленій круговерті меркне (М. Стельмах);

(3) Наляга́ти / налягти́ на но́ги – прискорювати ходу, швидше йти.

– От якби-то так сталося! – забігає вперед думкою Пилипко та знай налягає на ноги, поспішаючи до лісу (Панас Мирний);

І Максим поспішав, одчайдушно налягаючи на ноги (І. Багряний);

Коли наближалися до села, дитина почала кричати. Грицько і Катерина налягли на ноги (Д. Косарик);

(4) Наляга́ти / налягти́ на се́рце – охоплювати кого-небудь (про сум, тугу, тривогу і т. ін.).

“Співаю я, співаю, та й досі не доспівалась до своєї долі... І весело мені, і чогось сум вже налягає на моє серце”, – думала Соломія (І. Нечуй-Левицький);

Я спав у клуні. Тьма тривоги чомусь на серце налягла, і снив про огняні дороги, куди я вийшов із села (В. Сосюра);

(5) Наляга́ти на но́гу – шкутильгати.

Часом серед найбільшого розгону, на самій середині гори Іван починав налягати на ногу (В. Стефаник);

Після недавнього паралічу він ще добре не виходився й налягав на праву ногу (С. Добровольський).