1. Літературне слововживання

ось

ОСЬ – ОТАКИЙ, ОТОЙ тощо.

Поряд із вказівним значенням частка ось у сполученні із займенниками та займенниковими прислівниками вживається для підсилення, уточнення їхнього змісту, зосередження уваги на дальшому повідомленні. Ось так же син мій десь до бою в вечірнім промені іде (В.Сосюра); [Пастух:] Ось тут халепа. Тут вирвався якийсь бурлака-волоиюга (Леся Українка). Однак замість сполучень цієї частки із займенниками такий (така, таке, такі), той, цей і прислівниками сюди, так, там, тепер, тоді, туди, тут у сучасній мові ширше вживаються розмовні слова з таким же підсилювальним значенням: отакий, отой, оцей, осюди, отак, отам, отепер, отоді, отуди, отут. І може ж отаке трапитись (А.Головко); І чого він осюди іде, отой князь? (Г.Хоткевич); Тяжко мені, Боже милий, Носити самому Оці думи (Т.Шевченко); – Оце я розумію... Оце так! – раптом сказав Богун. – Оце по-козацьки (О.Соколовський); Співає день своїх пісень Над бистрою рікою. Сміється день, Радіє день. Отак, як я, Отак, як ти, Отак, як ми з тобою (Г.Чубач); – Де мама? – "Сидить отам і плаче" (Вал. Шевчук); Отепер можна й спочивати (А. Головко); Отоді все зле та лихе, що було за душею в одрадян, відразу вивернулось зісподу, зринуло наверх (Панас Мирний); Тут Леся віддихала трудно, Ходив Франко – отут, отут! (Є.Маланюк).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ось — Вісь [XIX] Без ніякої теоретичної підготовки, без ніяких нудних і апріорних викладів про вигляд землі, про бігуни, ось, рівник, зворотники і т. Словник з творів Івана Франка
  2. ось — ось прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. ось — див. близько; тут Словник синонімів Вусика
  4. ось — част. 1》 вказ. Уживається для вказування на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом). || Уживається для вказування на предмет, що його кому-небудь передають або пропонують. 2》 вказ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ось — ОСЬ, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом). За вікном чутно голос Милевського: “Дозвольте спитати, чи тут живе m-llе Гощинська?... Словник української мови у 20 томах
  6. ось — он (ось) (воно́) як. Уживається для вираження захоплення, подиву або іронічного ставлення до чого-небудь. — Он воно як! Це дивне діло! Признаться, де вже я не був — Такого дива я не чув… (Л. Глібов); — Ніякого наказу… я не одержував.. — Ах, он як!... Фразеологічний словник української мови
  7. ось — НАРЕ́ШТІ (після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії — у її кінцевому наслідку, в її завершенні), ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), ЗРЕ́ШТОЮ, ВРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ (УРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ), ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́) розм., ОСЬ (ужив. Словник синонімів української мови
  8. ось — Ось, присл.; ось-о́сь; ось-о́сьде; о́сь же Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ось — ОСЬ, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом). За вікном чутно голос Милевського: "Дозвольте спитати, чи тут живе т-llе Гощинська?" Жіночий голос відповідає: — Тут, ось її двері (Л. Словник української мови в 11 томах
  10. ось — Ось нар. Вотъ, здѣсь. Ось послухай, Ганно, мене нерозумної. Левиц. І. Науме! де ти'? — Ось. аж ось. а) Вотъ гдѣ. Де воно поділося? — Аж ось. б) Вдругъ. І тілько що хотів дать драла, аж ось Дідона за чуб хвать. Котл. ось-де, ось-дечки, ось-ось-де. Словник української мови Грінченка