1. Фразеологічний словник української мови

ось

он (ось) (воно́) як. Уживається для вираження захоплення, подиву або іронічного ставлення до чого-небудь. — Он воно як! Це дивне діло! Признаться, де вже я не був — Такого дива я не чув… (Л. Глібов); — Ніякого наказу… я не одержував.. — Ах, он як! Розумію. До речі, в штабі це також передбачали (О. Довженко); — Он як! — похопився редактор, нашорошивши вуха (О. Бердник). ось воно́ я́кечки, розм. Чоловік роззявив від подиву рота і стояв так кілька секунд, потім .. блаженно закректав і .. сказав Дорошеві: — Ось воно якечки (Григорій Тютюнник).

(ось) де (в чо́му, тут і т. ін.) соба́ка зари́тий (зари́та). Саме в цьому справжня причина, суть чого-небудь. — Чіткої системи поглядів у тебе ще нема. Ось у чому собака заритий (А. Головко); — Ти мені не мудруй, Панасовичу! Тут якась собака зарита! Нюхом чую! (В. Речмедін).

от (рідше ось) тобі́ (й) ма́єш. Уживається для вираження подиву, незадоволення і т. ін. з приводу чогось несподіваного, неприємного тощо; отак. — От тобі й маєш! — покликнула Софія.— А як же буде сьогодні? Гості теж будуть мерзнути, чи що? (Леся Українка); Роман позивав Семена за позичені гроші. Семен так і вдарився руками об поли. — От тобі маєш! — Що ж це за диво?.. (М. Коцюбинський); — А може, той… може, таки, Мар’янко, підемо до кого?.. До Порфирія… — От тобі й маєш,— посміхається Мар’яна (І. Вирган). от ма́єш. Графік плавання витримувано, команда сподівалась на успіх, і от маєш — надзвичайна подія (А. Хорунжий).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ось — Вісь [XIX] Без ніякої теоретичної підготовки, без ніяких нудних і апріорних викладів про вигляд землі, про бігуни, ось, рівник, зворотники і т. Словник з творів Івана Франка
  2. ось — ось прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. ось — ОСЬ – ОТАКИЙ, ОТОЙ тощо. Поряд із вказівним значенням частка ось у сполученні із займенниками та займенниковими прислівниками вживається для підсилення, уточнення їхнього змісту, зосередження уваги на дальшому повідомленні. Літературне слововживання
  4. ось — див. близько; тут Словник синонімів Вусика
  5. ось — част. 1》 вказ. Уживається для вказування на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом). || Уживається для вказування на предмет, що його кому-небудь передають або пропонують. 2》 вказ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ось — ОСЬ, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом). За вікном чутно голос Милевського: “Дозвольте спитати, чи тут живе m-llе Гощинська?... Словник української мови у 20 томах
  7. ось — НАРЕ́ШТІ (після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії — у її кінцевому наслідку, в її завершенні), ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), ЗРЕ́ШТОЮ, ВРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ (УРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ), ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́) розм., ОСЬ (ужив. Словник синонімів української мови
  8. ось — Ось, присл.; ось-о́сь; ось-о́сьде; о́сь же Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ось — ОСЬ, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом). За вікном чутно голос Милевського: "Дозвольте спитати, чи тут живе т-llе Гощинська?" Жіночий голос відповідає: — Тут, ось її двері (Л. Словник української мови в 11 томах
  10. ось — Ось нар. Вотъ, здѣсь. Ось послухай, Ганно, мене нерозумної. Левиц. І. Науме! де ти'? — Ось. аж ось. а) Вотъ гдѣ. Де воно поділося? — Аж ось. б) Вдругъ. І тілько що хотів дать драла, аж ось Дідона за чуб хвать. Котл. ось-де, ось-дечки, ось-ось-де. Словник української мови Грінченка