ось

ОСЬ, част.

1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом).

За вікном чутно голос Милевського: “Дозвольте спитати, чи тут живе m-llе Гощинська?” Жіночий голос відповідає: – Тут, ось її двері (Леся Українка);

Але повернімось до гармати. Ось вона. Розміри її, справді, скромні (О. Довженко);

– Ось цей хлопець, – показав [учитель] на Романа, – іде до вас шукати роботи (М. Стельмах);

// Уживається при вказуванні на предмет, який кому-небудь передають або пропонують.

– Я вам оддячу, я вам одроблю... Візьміть все, що маю... все... та не кидайте нас... ось нате... (М. Коцюбинський);

[Молодий комонник (кличе кивком руки хлопця з кухлем):] Ось вино з водою, пані (Леся Українка);

– Обшукали ж його? – Обшукали, знайшли ось, – Филька витяг із кишені й подав якісь папери (А. Головко).

2. вказ. Уживається в описах, розповідях при вказуванні на який-небудь факт, подію, явище і т. ін., на послідовність їх протікання в часі тощо (часто з повторенням).

Ось приходить і другий підпасич – Грицько, Чупрунів син, хлопчик однакових з Чіпкою літ (Панас Мирний);

Ось читають, як він забив Олександру, яка завширшки була рана на голові, що казав Гнат на слідстві... (М. Коцюбинський);

Ось вривається Володимир у хмари, ось виринає, знову і знов пірнає і валиться в повітряну яму (О. Довженко);

// Уживається при виділенні як типового окремого предмета, факту, події або особи.

Читаючи їх [вірші І. Франка], не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові .. Ось один з тих віршів (М. Коцюбинський);

А Гаркавенко, цей ось у дитбудинку виріс, його мати аж у Караганді (О. Гончар);

– Іноді, коли це дуже потрібно, ми уміємо й гуртом працювати .. Ось, скажімо, – хату доводиться ставити. Робимо це, звичайно, – “толокою” (А. Головко);

// Уживається перед логічно наголошуваними словами для підсилення, виділення їх.

– Я не славословлю тебе, моя стара хата .. Ніхто не дорікне мені, що я вихваляв тебе чи ось плачу за тобою тяжко .. Я прощаюся з тобою (О. Довженко);

– Ось ти кажеш, Мартинов, зненависть... А по-моєму, не лише зненависть, а й любов рухає армії вперед .. Насамперед любов! (О. Гончар).

3. підсил. У сполуч. із займ. та займенниковими присл. уживається для підсилення, уточнення їх змісту або зосередження уваги на дальшому повідомленні.

А тепер осталось Ось що робить. Ти на літі, І Ярина зріє. Треба буде людей шукать Та що-небудь діять (Т. Шевченко);

Дуже мені прикро, що я не можу .. описати Вам більш докладно свій політичний процес. А то ось чому: я .. не можу вважати себе особою недотикальною [недоторканною] (М. Коцюбинський);

А я у гай ходила по квітку ось яку (П. Тичина);

// Уживається в емоційно забарвлених реченнях для підсилення якісної або кількісної характеристики кого-, чого-небудь.

– Хай Бондарівна відступиться з своєю плахтою, а то, дивись, розпустить гриви і походжає по селу, – ось мов я яка! (Панас Мирний);

[Один із селян:] Я ж казав, що ця людина мені ніби по знаку!.. Аж це ось хто! (М. Кропивницький);

Ясногорська, захоплена його мужнім вчинком.., усміхаючись, зазирає .. в очі: “Так ось який ти, Маковею!.. Ти, виходить, герой!” (О. Гончар).

4. вказ. Уживається при уточненні, конкретизації різних обставин дії.

І ти для того товчешся по ранках, не спиш.., щоб зазирнути в ті очі, що, може, ще бачать образ святого, до якого ось тільки молились... (М. Коцюбинський);

Біля зарослого кущами верболозу узбережжя помітили багато слідів і вистріляні патрони. – Ось тут бандити стріляли в сердегу, – зітхнув Свирид Яковлевич (М. Стельмах);

І Хорли, і перший .. штурм Перекопу, і кримський рейд – все то була тільки пристрілка перед незрівнянно тяжчими боями, які ось тепер почались (О. Гончар);

// Уживається при вказуванні на раптовість, несподіваність якої-небудь дії.

Оце одного разу дуже він далеко зайшов у своїй такій журбоньці, коли ж ось шурхнуло – наче птиця пурхнула (Марко Вовчок);

// Уживається в знач. скоро, незабаром.

Вичунявши, вона все дожидала господині, що ось же над'їде і візьме її з собою (Панас Мирний);

Хороше! А що плутає ноги втома та чавкає в драних чоботях – дарма: ось і відпочине, і онучі просушить (А. Головко);

// Уживається в знач. тут, у цьому місці.

– Я ось, дядьку... осьдечки! – заливаючись сміхом, обізвавсь Карпо (Панас Мирний);

– Ось я! – і перед Остапом зачорніла велика, як на доброго мужика, постать (М. Коцюбинський).

5. вказ. Уживається при уточненні якого-небудь факту, при висловленні підсумку до сказаного.

В усім тілі розгніздилася якась всемогутня втома. Ось коли почув [Марусяк], що зробив, власне кажучи, те, чого не в силі був би витримати ніхто, окрім гуцула (Г. Хоткевич);

– Ось у який час подали ми, товариші, руку на братство, на товариство (О. Довженко);

Гуде, палає за горою... Так не було іще ніде. Ось так же син мій десь до бою в вечірнім промені іде (В. Сосюра);

Ось так враз, в один вечір вона мовби стала повнолітня (О. Гончар);

// Уживається при вказуванні на який-небудь наслідок.

Він стілько раз обривав Параску, і вона кожен раз хоч з трудом, а змовчувала. Все те таїлось на душі, гнітило... Ось воно і прорвалося (Панас Мирний).

6. вказ. Уживається при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване у знач. нарешті.

Ось ми й виїхали на толоку (І. Франко).

7. підсил. Уживається з дієсловами наказового способу при висловленні спонукання, заохочення, для пом'якшення наказу, щоб привернути увагу співрозмовника і т. ін.

Ось слухай же, що то роблять Заздрощі на світі І ненатля голодная (Т. Шевченко);

Ануте, діти, ось сідайте! Я загадку за хвіст піймав (Л. Глібов);

– Ось гляньте, які молодці! На Січ їх скоро пошлю! – радів підпилий Бульба, показуючи Товкачеві та іншій старшині Остапа і Андрія (О. Довженко);

// Уживається при висловленні перестороги, попередження, погрози і т. ін.

– А ви що? Мужики!.. Да ми вас, вражих дітей, батогами! Ось нехай лиш рушать раду – ми вас повернемо в земляну роботу! (П. Куліш);

Аби поворушились [діти], аби словечко між собою зговорили, зараз пани й гримнуть: – Що там за гомін! Ось я навчу вас тихо сидіти! (Марко Вовчок);

– Тебе добудишся! Менше б по вулиці тинявся. Ось ми пропишемо Федотові, як ти тут розпарубкувався та розволочився (Григорій Тютюнник);

// Уживається при висловленні якої-небудь обіцянки, при передбаченні чогось і т. ін.

Коли було побачить [Тихон], що чоловік без посудини йде в шинок.., то Тихон і скаже .. – Ось побачите, що отсе сам ходить, а далі і усю худобу переносить (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Шкода журитись, молодичко! Журбою поля не перейдеш! Ось я тобі службу нараджу (Марко Вовчок);

– Цить, цить, не плач, ось я дам грушку, цить! (Леся Українка).

○ (1) Аж ось:

а) коли раптом; несподівано.

Сіли за вечерю, аж ось ізнов іде Кирило Тур (П. Куліш);

Кілька день збирався одписати Вам, та все ставало щось на перешкоді .. Аж ось сам занедужав і через те маю вільніший час (М. Коцюбинський);

В сірій димній сутіні біжать в атаку солдати кайзера .. Аж ось міняється вітер. Серед диму, що повернув насупроти, зупинився німецький солдат (О. Довженко);

б) нарешті.

Аж ось і церква показалася, чорніє у сірому мороці ночі; кругом неї тихо-сумно (Панас Мирний);

Йшли так з півгодини. Аж ось скінчились очеретяні тини, лишилась ззаду остання хата над глинищем (М. Коцюбинський);

(2) А ось:

а) уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані.

А ось ще осталось Півбубличка (Т. Шевченко);

б) уживається для зосередження уваги на дальшому повідомленні або для його підсилення.

А ось що ми зробимо: заспіваємо пісню;

в) уживається при переході до іншої думки.

А ось зі мною був такий випадок;

(3) А ось і:

а) уживається для різкого протиставлення відповіді.

– Ти не вмієш малювати. – А от і вмію!;

б) уживається при вказуванні на появу кого-небудь, настання чого-небудь очікуваного.

А ось і літо почалося;

(4) І ось:

а) уживається при вказівці на підсумок до сказаного.

– Я прожила веселий вік молодий з ним тихо та любо, і ось довелось на старості літях [літ] осиротіти! (Марко Вовчок);

б) уживається при повідомленні про що-небудь довгоочікуване; нарешті.

І ось з'являється людина, з'являється талант – жива душа народна, – і як міст через безодню перекидає веселку поезії і єднає обидва береги (М. Коцюбинський);

(5) Ось і:

а) уживається для вказування на кого-, що-небудь.

Ось і дуб той кучерявий (Т. Шевченко);

Перед нами снігом занесений степ, села, хутори... Ось і шлях знайомий, снігом заметений (А. Головко);

б) уживається для вказівки на нову дію як наслідок або завершення попередньої.

Ось і приїхали;

в) уживається при підбитті підсумків сказаного або зробленого.

Хороше! А що плутає ноги втома та чавкає в драних чоботях – дарма: ось і відпочине, і онучі просушить (А. Головко).

◇ На тобі́!; Ось (от) тобі́ [й] на! див. ти;

Он (ось) [воно́] як (розм. я́кечки) див. воно́;

Он (от, ось) воно́ що! див. воно́;

(6) Ось воно́ я́кечки (д) див. як⁴.