1. Літературне слововживання

позив

ПОЗИВ – ПОЗОВ

Позив, -у. Відчуття переважно фізіологічної потреби: позив до блювоти.

Позов, -у. Звертання до суду з вимогою захисту цивільних прав; цивільна судова справа: подати позов, відмовити у позові, зустрічний позов, розглянути позов.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позив — пози́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. позив — -у, ч. Відчуття якої-небудь потреби (перев. фізіологічної), потяг до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позив — 1. (мед.) потяг до 2. це скарга судова Словник чужослів Павло Штепа
  4. позив — ПОЗИ́В, у, ч. Відчуття якої-небудь потреби (перев. фізіологічної), потяг до чого-небудь. Типовою ознакою цього захворювання [дизентерії] є тенезми – болісні позиви до випорожнення (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. позив — ПОЗИ́В, у, ч. Відчуття якої-небудь потреби (перев. фізіологічної), потяг до чого-небудь. Типовою ознакою цього захворювання [дизентерії] є тенезми — болісні позиви до випорожнення (Хвор. дит. віку, 1955, 89). Словник української мови в 11 томах