порошити

ПОРОШИТИ – ПОРОЩИТИ, ПОРОЩАТИ

Порошити, -ошу, -ошиш. Засипати, покривати чим-небудь; іти, сипати: порошити пилом, сніжок порошить, порошить дрібний дощик.

Порощити, -щу, -щиш і порощати, розм. 1. Сікти, шмагати, бити (про дощ, сніг); періщити. Сніг так і порощить у лице (Ганна Барвінок); Смутне небо порощило дрібним дощем (І.Нечуй-Левицький); Порощить дощ за вікном (С.Васильченко). 2. перен. Швидко й голосно говорити; кричати. – Мовчать! Прескверна пащекухо!Юнона злобно порощить (І.Котляревський); Манюсінькі [діти].. щебечуть, як тії циганчата, та лящать, кричать, порощать (Г.Квітка-Основ’яненко).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порошити — (підіймати пил) пилити, курити// збивати пил. Словник синонімів Полюги
  2. порошити — пороши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. порошити — (пилом) куріти, пилити, р. курітися; (очі) запорошувати; (- шлях) куритися; (- дрібний сніг) іти, сипати; (снігом) сніжити, засипати, вкривати, притрушувати, віхолити; (- листя) опадати, осипатися. Словник синонімів Караванського
  4. порошити — -рошить, недок. 1》 перех. Засипати, покривати порохом, пилом. || у сполуч. зі сл. око, очі. Запорошувати. 2》 неперех. Вкриватися вихорами пилу, куряви; куритися. 3》 неперех. Іти, сипати (про дрібний сніг). || безос. || чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. порошити — ПОРОШИ́ТИ, ро́шить, недок. 1. кого, що. Засипа́ти, покривати порохом, пилом. І гарно тут і погано. Гарно – як ніхто не тарахкотить по дорозі й не порошить тебе пилом (М. Коцюбинський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. порошити — ІТИ́ (ЙТИ) (про дощ, сніг), ПА́ДАТИ, ВИПАДА́ТИ (час від часу); ПОРОШИ́ТИ, МОТРОШИ́ТИ розм. (перев. про сніг); ДОЩИ́ТИ розм. (про дощ — безперервно); РОСИ́ТИ, ДРІБНИ́ТИ розм., ДРОБИ́ТИ рідше (дрібними краплями); ВАЛИ́ТИ, СИ́ПАТИ, ЛІПИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. порошити — Пороши́ти, -рошу́, -ро́шиш, -шать; не пороши́, -ші́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. порошити — ПОРОШИ́ТИ, ро́шить, недок. 1. перех. Засипа́ти, покривати порохом, пилом. І гарно тут і погано. Гарно — як ніхто не тарахкотить по дорозі й не порошить тебе пилом (Коцюб., І, 1955, 458); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  9. порошити — Пороши́ти, -шу́, -шиш гл. 1) Пылить. 2) О снѣгѣ: сыпаться. Сніг порошить. Словник української мови Грінченка