1. Літературне слововживання

проте

ПРОТЕ – ПРО ТЕ

Проте. 1. спол. Однак, але. Майстер говорив не голосно, а майже шелестів, як те листя. Проте всі чули кожне його слово (О.Гончар); Хоча до нього ставляться трохи скептично, проте Доцента люблять, бо з ним можна побазікати й посміятись (Є.Гуцало); Він все більше і більше заплутувався у своїх почуваннях і своїх гадках. Та проте серйозного питання він ще не задавав собі (Г.Хоткевич). 2. ест. сл. Незважаючи на це, все ж. Була, проте, у нього пісня Своя, улюблена, одна (М.Рильський).

Про те, займ. з прийм. Він думав про те, чого йшов сюди (М.Коцюбинський); – Пане начальнику, – почав Шагай, – я про те й не гадаю (Б.Лепкий); Осінній лист в каналі мерзне, І все нагадує про те, Як теплий день понад берези Пускав проміння золоте (Г.Чубач); На тому досить. І кінець розмові. Не треба й говорити нам про те (Л.Костенко).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проте — сп., але, та, однак, одначе, а втім. Словник синонімів Караванського
  2. проте — 1》 спол., також у сполуч. зі спол. а, та. Виражає протиставний зв'язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; але, та, однак. || За наявності допустового сполучника в підрядному реченні або при іншому однорідному члені речення – все... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проте — ПРОТЕ́. 1. спол. протиставний, також у сполуч. із спол. а, та. Виражає протиставний зв'язок між сурядними частинами складного реченнями або однорідними членами речення; але, та, однак. Словник української мови у 20 томах
  4. проте — проте́ сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. проте — ПРОТЕ́ (незважаючи на щось), ОДНА́К, ОДНА́ЧЕ, ВСЕ Ж (УСЕ́ Ж), ВСЕ́-ТАКИ (УСЕ́-ТАКИ), ВТІМ, А ВТІМ (УТІ́М), ПАК (ПА́КИ) розм., ПРЕ́ЦІНЬ діал. Немає сонця І десь воно, проте, живе і світить: За хмарами пливучими, за снігом, За млою переливною (М. Словник синонімів української мови
  6. проте — Проте́, присл. Мені́ було́ ле́гше, коли́ па́нна Ане́ля за обі́дом мене́ проха́ла. Проте́ я впе́рто зріка́вся і терпі́в го́лод (Коцюб.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. проте — Проте́ нар. Между тѣмъ, однако. МВ. І. 25. Не віре, ну, а проте хоче дізнатися, чи справді воно так. Грин. II. 117. Ох, я ж її вже просила, я ж їй і годила, проте злая мачуха сорочки не шила. Грин. III. 412. Словник української мови Грінченка