1. Літературне слововживання

світання

СВІТАННЯ – СВІТАНОК

Світання, р. мн. -ань. 1. Дія – настання світанку. За хвилину почалось світання (О.Досвітній); У сутінках блідого вересневого світання все виразніше окреслювались контури будівель (О.Гончар). 2. Те саме, що світанок. На світанні мерхнуть зорі, тануть в росяній імлі (Л.Первомайський); Світання... А він вже не бачить світань... (В.Сосюра).

Світанок, -нку. Пора доби перед сходом сонця, початок ранку; ранкова зоря тощо. В сутінках світанку він все малював будучність своїх дітей, внуків і правнуків (В.Стефаник); На сході почала виступати вузька смуга світанку (О.Досвітній).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світання — світа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. світання — див. ранок Словник синонімів Вусика
  3. світання — [св'ітан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  4. світання — -я, с. 1》 Дія за знач. світати. 2》 Те саме, що світанок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. світання — СВІТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. світа́ти. На сході почала виступати м'яка смуга світанку. Поволі вона розповзлася по небі синюватим серпанком, а ще за хвилину почалось світання – стало зовсім видно коні, дорогу, ліс (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  6. світання — від світа́нку (світа́ння) до смерка́ння (до смерку́). З ранку до вечора; цілий день. Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв’язаними ногами (З. Фразеологічний словник української мови
  7. світання — РА́НОК (частина доби після ночі), ПОРА́НОК розм., РА́ННЯ розм., ПОРА́ННЯ розм.; СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ розм., СВІТА́НЬ поет., РО́ЗСВІТ поет., РОЗСВІТА́ННЯ поет., РОЗСВІТА́НОК рідше, ПЕРЕДДЕ́НЬ рідше, ПЕРЕДДЕ́ННЯ рідше (пора доби перед сходом сонця). Словник синонімів української мови
  8. світання — Світа́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. світання — СВІТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. світа́ти. На сході почала виступати м’яка смуга світанку. Поволі вона розповзлася по небі синюватим серпанком, а ще за хвилину почалось світання — стало зовсім видно коні, дорогу, ліс (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. світання — Світа́ння, -ня с. Разсвѣтъ. Сон веселіш снився.... на світанні. Мкр. Г. 37. У вікно вже світання синіє. МВ. ІІ. 105. Словник української мови Грінченка