світання
СВІТА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. світа́ти.
На сході почала виступати м'яка смуга світанку. Поволі вона розповзлася по небі синюватим серпанком, а ще за хвилину почалось світання – стало зовсім видно коні, дорогу, ліс (Олесь Досвітній);
Я прагну в слові відтворити Усю республіку мою... Її не по літах зростання, Її завзяття і красу, Хвилини тихого світання, Коли дерева п'ють росу (Л. Дмитерко).
2. Те саме, що світа́нок.
Не козак і не Галя схаменулися, що вже близько світання, а наддніпровська чайка почула й пронеслася з кигиком понад Дніпром (Марко Вовчок);
Євдоким сьогодні спав у клуні неначе убитий, і тільки світанням його розбудив несамовитий лемент дружини (М. Стельмах);
Ми самі наодинці з собою ніяк не відчуваємо себе старими, і ровесники наші залишаються в нашій уяві такими, якими ми бачили їх на світанні свого віку... (М. Рильський);
Вона, вже колись зранена на світанні своєї молодості невдячним коханням, .. знову лишиться з своєю любов'ю самотня й скривджена (Ю. Бедзик);
* Образно. Ніч здається не ніч, Бо на серці у мене світання (Г. Бойко);
* У порівн. Очі чисті, як світання, Щаслива юності пора! (М. Нагнибіда).
◇ Благословля́тися (рідко бра́тися) / благослови́тися (поблагослови́тися, заблагослови́тися) на світ (на день, на світа́нок, на світа́ння) див. благословля́тися;
Від світа́нку (світа́ння) до смерка́ння (до смерку́) див. світа́нок;
(1) На світа́нні – те саме, що На світа́нку (див. світа́нок).
Ось рушило небо, позеленивши на світанні наші обличчя (М. Коцюбинський);
Десь уже на світанні в широкій балці все одразу спинилося. Попереду розбомбило місток (Яків Баш).
Значення в інших словниках
- світання — світа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- світання — СВІТАННЯ – СВІТАНОК Світання, р. мн. -ань. 1. Дія – настання світанку. За хвилину почалось світання (О.Досвітній); У сутінках блідого вересневого світання все виразніше окреслювались контури будівель (О.Гончар). 2. Те саме, що світанок. Літературне слововживання
- світання — див. ранок Словник синонімів Вусика
- світання — [св'ітан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- світання — -я, с. 1》 Дія за знач. світати. 2》 Те саме, що світанок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світання — від світа́нку (світа́ння) до смерка́ння (до смерку́). З ранку до вечора; цілий день. Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв’язаними ногами (З. Фразеологічний словник української мови
- світання — РА́НОК (частина доби після ночі), ПОРА́НОК розм., РА́ННЯ розм., ПОРА́ННЯ розм.; СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ розм., СВІТА́НЬ поет., РО́ЗСВІТ поет., РОЗСВІТА́ННЯ поет., РОЗСВІТА́НОК рідше, ПЕРЕДДЕ́НЬ рідше, ПЕРЕДДЕ́ННЯ рідше (пора доби перед сходом сонця). Словник синонімів української мови
- світання — Світа́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- світання — СВІТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. світа́ти. На сході почала виступати м’яка смуга світанку. Поволі вона розповзлася по небі синюватим серпанком, а ще за хвилину почалось світання — стало зовсім видно коні, дорогу, ліс (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- світання — Світа́ння, -ня с. Разсвѣтъ. Сон веселіш снився.... на світанні. Мкр. Г. 37. У вікно вже світання синіє. МВ. ІІ. 105. Словник української мови Грінченка