софізм

СОФІЗМ – СУФІЗМ

Софізм, -у. Навмисне хибно зроблений умовивід, який має видимість істинного; словесне плетиво, що вводить в оману.

Суфізм, -у. Містична течія в ісламі, яка проповідує злиття людини з богом через аскетизм і внутрішнє самовдосконалення.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

софізм — софі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
софізм — -у, ч. Умовний висновок, що формально здається правильним, а насправді заснований на навмисне неправильному доборі вихідних засад. Великий тлумачний словник сучасної мови
софізм — СОФІ́ЗМ, у, ч. Логічний виверт, який навмисне імітує формальну правильність мислення, щоб видати хиби міркування за один з видів логічних помилок. [Руфін:] То ж скільки треба тонких софізмів сплести, щоб вловити у християнський невід римську душу... (Леся Українка); Політичні софізми. Словник української мови у 20 томах
софізм — софі́зм (від грец. σόφισμα – судження, придумане розумно, хитро) навмисне хибно зроблений умовивід, який має видимість істинного. Словник іншомовних слів Мельничука
софізм — В логіці хибний доказ, міркування, яке тільки здається вірним, але містить в собі приховані логічні помилки. Універсальний словник-енциклопедія
софізм — СОФІЗМ (від грецьк. σόφισμα — судження, придумане розумно, хитро) — логічний феномен у вигляді послідовності пов'язаних суджень, що має на меті створити видимість (ілюзію) логічного обґрунтування (доказу) напередхибного твердження. Філософський енциклопедичний словник
софізм — Софі́зм, -му; -фі́зми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
софізм — СОФІ́ЗМ, у, ч. Умовисновок, що формально здається правильним, а насправді заснований на навмисне неправильному доборі вихідних засад; словесне плетиво, що вводить в оману. Словник української мови в 11 томах