1. Літературне слововживання

становити

Овлю, -овиш. Крім свого основного, прямого значення "ставити", вживається також у значенні "являти собою якусь кількість (у підсумку, сумі, сукупності)": відстань до села становила 10 кілометрів, заробіток його становить 1000 доларів на місяць (не складає).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. становити — станови́ти 1 дієслово недоконаного виду ставити розм. станови́ти 2 дієслово недоконаного виду являти собою Орфографічний словник української мови
  2. становити — (на ноги тощо) СТАВИТИ; (рекорд) установляти; (виняток) являти собою, бути чим; (себе) Д. виставляти; (частку цілого) р. складати. Словник синонімів Караванського
  3. становити — СТАНОВИ́ТИ¹, новлю́, но́виш; мн. стано́влять; недок., кого, що, розм. Те саме, що ста́вити 1–9, 11–17, 19, 20. Зриває [жінка] з себе покривало, встає, старшу дитину становить на лаву, меншу підіймає вгору одною рукою... Словник української мови у 20 томах
  4. становити — I -новлю, -новиш; мн. становлять; недок., перех., розм. Те саме, що ставити 1-9), 11-17), 19), 20). Становити рекорд. II -новлю, -новиш; мн. становлять; недок., перех. 1》 Бути чим-небудь, являти собою щось, складати зміст чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. становити — ста́вити (станови́ти) на рушни́к (на рушнику́) кого. Одружувати. Без любистку, заговорів — силою тільки власного язика вона не раз і не два зводила докупи роз’єднані серденька, становила на рушнику навіть дітей кровних ворогів (Л. Яновська). Фразеологічний словник української мови
  6. становити — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  7. становити — Станови́ти, -влю́, -но́виш, -влять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. становити — СТАНОВИ́ТИ¹, новлю́, но́виш; мн. стано́влять; недок., перех., розм. Те саме, що ста́вити 1-9, 11-17, 19, 20. Зриває [жінка] з себе покривало, встає, старшу дитину становить на лаву, меншу підіймає вгору одною рукою, другою рукою махає покривалом (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. становити — Становити, -влю, -виш гл. 1) Ставить. Сип борщ, станов кашу, — чи поїмо бо ми. Ном. № 14120. Чорт тобі, дівчино, угодить, які тобі закаблуки становить. Чуб. V. 105. 2) Строить. Бодай тії пани жили, що гуральні становили. Ном. № 11659. становити грубу. Словник української мови Грінченка