становити

БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.: збудува́ти, побудува́ти, постро́їти, звести́, поста́вити, ви́вести, підвести́, підня́ти (підійня́ти), піднести́. Хата була чимала.. Ковбаненко будував її, дивлячись на хати в швейцарській колонії Шабі, що була недалеко од села в степу (І. Нечуй-Левицький); "..На зруб я продала Троянцям, Твоїм молельщикам, підданцям, Дубків і сосен строїть флот.." (І. Котляревський); Він стоїть на мурі, юний і прекрасний, і кладе цеглини, зводить дім новий (В. Сосюра); Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Коцюбинський); — Погорів я, мушу становити хату (Л. Яновська); А вся решта війська стала до роботи — виводила земляні вали (І. Кочерга); Ми вмієм працювать, творити, підводити нові міста (Р. Братунь); Всі поважають бабу: де хату підіймають.. — вже баба й там (Дніпрова Чайка). — Пор. 1. споруди́ти.

СТА́ВИТИ (надавати комуабо чому-небудь вертикального, стоячого положення), СТАНОВИ́ТИ розм., СТА́ВЛЯТИ розм.; ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУЛЮВАТИ), УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ) (певним чином, звичайно надійно, зручно). — Док.: поста́вити, постанови́ти, притули́ти, установи́ти (встанови́ти). Орест уміщує бюст під рослиною, а дошку ставить тим часом біля стіни (Леся Українка); Уляна.. відрізала окраєць хліба, поставила два череп'яних кухлі (Григорій Тютюнник); Один сина проклинає, З хати виганяє, Другий свічечку, сердешний, Потом заробляє Та ридаючи становить перед образами — Нема дітей!.. (Т. Шевченко); Сто юних дівчат і сто хлопчиків-одногодків Страви на стіл подають і ставлять кубки різьблені (М. Зеров); Щоб прискорити роботу, монтували (монтажники) блоки конструкцій на землі і потужним краном установлювали всю споруду на належне місце (Д. Ткач). — Пор. 1. поміща́ти.

БУ́ТИ з ор., наз. і (з прийм. з а) знах. в. (як зв'язка в іменному складеному присудку); СТАНОВИ́ТИ, СТАНОВИ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ рідко (із знах. в., при запереченні — з род. в.; синтаксично обмеженіші порівняно з бути); БУВА́ТИ (із знач. неодноразовості). У тисяча дев'ятсот вісімнадцятому році я був головою громади комерційного інституту (О. Довженко); Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина); Він був у мене за головного помічника (Ю. Збанацький); Вживання старої, традиційної форми для виявлення нового змісту становить один із дуже поширених у літературі прийомів (М. Рильський); Якщо дивитись зі сцени в залу, то всі чотири столи являли собою друковану букву "Ш" (Л. Дмитерко); Траншея являла жахливе видовище (О. Гончар). — Пор. 1. става́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. становити — станови́ти 1 дієслово недоконаного виду ставити розм. станови́ти 2 дієслово недоконаного виду являти собою Орфографічний словник української мови
  2. становити — Овлю, -овиш. Крім свого основного, прямого значення "ставити", вживається також у значенні "являти собою якусь кількість (у підсумку, сумі, сукупності)": відстань до села становила 10 кілометрів, заробіток його становить 1000 доларів на місяць (не складає). Літературне слововживання
  3. становити — (на ноги тощо) СТАВИТИ; (рекорд) установляти; (виняток) являти собою, бути чим; (себе) Д. виставляти; (частку цілого) р. складати. Словник синонімів Караванського
  4. становити — СТАНОВИ́ТИ¹, новлю́, но́виш; мн. стано́влять; недок., кого, що, розм. Те саме, що ста́вити 1–9, 11–17, 19, 20. Зриває [жінка] з себе покривало, встає, старшу дитину становить на лаву, меншу підіймає вгору одною рукою... Словник української мови у 20 томах
  5. становити — I -новлю, -новиш; мн. становлять; недок., перех., розм. Те саме, що ставити 1-9), 11-17), 19), 20). Становити рекорд. II -новлю, -новиш; мн. становлять; недок., перех. 1》 Бути чим-небудь, являти собою щось, складати зміст чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. становити — ста́вити (станови́ти) на рушни́к (на рушнику́) кого. Одружувати. Без любистку, заговорів — силою тільки власного язика вона не раз і не два зводила докупи роз’єднані серденька, становила на рушнику навіть дітей кровних ворогів (Л. Яновська). Фразеологічний словник української мови
  7. становити — Станови́ти, -влю́, -но́виш, -влять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. становити — СТАНОВИ́ТИ¹, новлю́, но́виш; мн. стано́влять; недок., перех., розм. Те саме, що ста́вити 1-9, 11-17, 19, 20. Зриває [жінка] з себе покривало, встає, старшу дитину становить на лаву, меншу підіймає вгору одною рукою, другою рукою махає покривалом (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. становити — Становити, -влю, -виш гл. 1) Ставить. Сип борщ, станов кашу, — чи поїмо бо ми. Ном. № 14120. Чорт тобі, дівчино, угодить, які тобі закаблуки становить. Чуб. V. 105. 2) Строить. Бодай тії пани жили, що гуральні становили. Ном. № 11659. становити грубу. Словник української мови Грінченка