строк

У. 1. Установлений, визначений, призначений для чогось час; термін: строк військової служби, добути строку, пустити заводу строк. 2. іст. Служба, робота по найму протягом певного установленого часу. Ой матінко-зірко, Як у строку гірко, Куди хилять, то й хилюся, Бо я всіх боюся (пісня); Христя за дванадцять рублів у строку жила і харчувалася там (К.Гордієнко).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

строк — строк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
строк — див. ТЕРМІН. Словник синонімів Караванського
строк — Реченець Словник чужослів Павло Штепа
строк — СТРОК, у, ч. 1. Установлений, визначений для кого-, чого-небудь відрізок часу. Леонтій вчився дуже добре, видав [склав] екзамен на полегкість і зменшення строку військової служби (І. Словник української мови у 20 томах
строк — -у, ч. 1》 Установлений, визначений для кого-, чого-небудь відрізок часу. || Відрізок часу взагалі. Гарантійний строк — період... Великий тлумачний словник сучасної мови
строк — ТЕ́РМІН (відтинок часу, визначений, установлений для чогось), СТРОК, РЕЧЕНЕ́ЦЬ заст. Не можуть не зберігатися справи такої давності там, де не зберігаються навіть самі люди, хоч і засуджені не до страти, а на терміни ув'язнення чи каторги (І. Словник синонімів української мови
строк — Строк, -ку, в строку́; стро́ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
строк — СТРОК, у, ч. 1. Установлений, визначений для кого-, чого-небудь відрізок часу. Леонтій вчився дуже добре, видав [здав] екзамен на полегкість і зменшення строку військової служби (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
строк — Строк, -ку м. 1) Срокъ. Ще й до строку далеко. Мир. Пов. II. 72. 2) Наемъ на срокъ. А я тебе ізгадаю в строку горюючи. Грин. III. 559. у строках стати. Наняться на извѣстный срокъ. Ном. № 10323. Словник української мови Грінченка