строк

СТРОК, у, ч.

1. Установлений, визначений для кого-, чого-небудь відрізок часу.

Леонтій вчився дуже добре, видав [склав] екзамен на полегкість і зменшення строку військової служби (І. Нечуй-Левицький);

Старшого хлопця Зінько лишив, щоб він уже добув строку в хазяїна, а потім мав узяти до себе (Б. Грінченко);

– Ну й дурень, – сказав Кисіль. – Відсидів би строк – людиною став би (І. Муратов);

// Відрізок часу взагалі.

Колгосп був міцний, і бригаді вгору не давали глянути, щоб посіяти в найкоротший строк (Ю. Яновський).

2. Установлений, призначений час, момент.

[Демко:] Як прийде строк, тоді той, хто дав [позичив] гроші, .. їде правити (М. Кропивницький).

3. У царській Росії служба, робота по найму протягом певного установленого часу в приватному господарстві.

Ой, матінко-зірко, Як у строку гірко: Куди хилять, то й хилюся, Бо я всіх боюся (з народної пісні);

Три осені був [Давид] у строку саме під війну германську... Любили його в дворі і наймити і австріяки-полонені (А. Головко);

Ціле літо в строку вибула [Оленка], мала літами, разом з дівчатами полола, в'язала, назву “двожильної” від дівчат дістала (К. Гордієнко).

Випро́бни́й те́рмін (строк) див. те́рмін¹;

Ста́ти в строк див. става́ти.

○ (1) В (у) строк – у визначений термін, вчасно.

Жили [евакуйовані] в землянці, потім переселилися в барак, але завод змонтували, пустили в строк, і він почав випускати першу продукцію для фронту (В. Кучер);

У мене ще був тиждень: цього досить, щоб відвідати маму й у строк приїхати на місце призначення (М. Чабанівський).

△ (2) Авера́жний строк – усереднений період поетапної оплати кредитів.

Аверажний строк звичайно становить місяць, півріччя, рік (із журн.).