1. Великий тлумачний словник сучасної мови

строк

-у, ч.

1》 Установлений, визначений для кого-, чого-небудь відрізок часу.

|| Відрізок часу взагалі.

Гарантійний строк — період, протягом якого діє порука продавця (майстра) за відповідність поставленого ним товару (виконаного ним ремонту) вимогам угоди за умови дотримання покупцем (споживачем) правил експлуатації, використання і збереження. товару.

Повний строк кредиту — період часу з початку використання до остаточної сплати всієї суми кредиту.

Середній строк кредиту — строк служби кредиту, що показує, на який умовний період часу припадає вся сума кредиту.

Строк кредиту — період існування кредитних відносин між сторонами, що співпрацюють в межах певного кредиту.

Строк сплачування кредиту — строк, протягом якого відбувається повна виплата основного боргу, відсотків, векселів і комісій, нарахованих за кредитом.

2》 Установлений, призначений час, момент.

3》 заст. Служба, робота за наймом протягом певного установленого часу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строк — строк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. строк — У. 1. Установлений, визначений, призначений для чогось час; термін: строк військової служби, добути строку, пустити заводу строк. 2. іст. Служба, робота по найму протягом певного установленого часу. Літературне слововживання
  3. строк — див. ТЕРМІН. Словник синонімів Караванського
  4. строк — Реченець Словник чужослів Павло Штепа
  5. строк — СТРОК, у, ч. 1. Установлений, визначений для кого-, чого-небудь відрізок часу. Леонтій вчився дуже добре, видав [склав] екзамен на полегкість і зменшення строку військової служби (І. Словник української мови у 20 томах
  6. строк — ТЕ́РМІН (відтинок часу, визначений, установлений для чогось), СТРОК, РЕЧЕНЕ́ЦЬ заст. Не можуть не зберігатися справи такої давності там, де не зберігаються навіть самі люди, хоч і засуджені не до страти, а на терміни ув'язнення чи каторги (І. Словник синонімів української мови
  7. строк — Строк, -ку, в строку́; стро́ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. строк — СТРОК, у, ч. 1. Установлений, визначений для кого-, чого-небудь відрізок часу. Леонтій вчився дуже добре, видав [здав] екзамен на полегкість і зменшення строку військової служби (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. строк — Строк, -ку м. 1) Срокъ. Ще й до строку далеко. Мир. Пов. II. 72. 2) Наемъ на срокъ. А я тебе ізгадаю в строку горюючи. Грин. III. 559. у строках стати. Наняться на извѣстный срокъ. Ном. № 10323. Словник української мови Грінченка