1. Літературне слововживання

укусити

УКУСИТИ (ВКУСИТИ)

укушу, укусиш. 1. (кого, що). Поранити, завдати болю, впившись зубами, хоботком тощо, а також переносно: собака вкусив хлопця за ногу, муха вкусила. 2. (чого) розм. Відкусити, надкусивши частину чогось: Івась укусив пирога.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. укусити — укуси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. укусити — [ўкуситие] = вкусити ўкушу; нак. -си, -с'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. укусити — УКУСИ́ТИ (ВКУСИ́ТИ), ушу́, у́сиш, док. 1. кого. Поранити, завдати болю, впившися зубами, жалом, хоботком. Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єсть у мене лиха сука, Як укусить – буде мука (з народної пісні); Під дубом у гаю жила Гадюка... Словник української мови у 20 томах
  4. укусити — (вкусити), -ушу, -усиш, док., перех. 1》 Поранити, завдати болю, впившися зубами, жалом, хоботком. 2》 перен. Зачепити дошкульним словом. 3》 розм. Те саме, що відкусити 1). 4》 діал. Поїсти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. укусити — уку́сить і ме́ду да́сть. Нещирий, фальшивий у своїх вчинках, словах. — Та й та гарна! То єхида-лисиця, укусе (укусить) й меду дасть,— призро (презирливо), гидливо якось одказала Параска (Панас Мирний). (як (мов, на́че, на́чеб і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  6. укусити — ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. Сміючись (солдат із дівчиною) їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Словник синонімів української мови
  7. укусити — УКУСИ́ТИ (ВКУСИ́ТИ), ушу́, у́сиш, док., перех. 1. Поранити, завдати болю, впившися зубами, жалом, хоботком. Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єсть у мене лиха сука, Як укусить — буде мука (Укр. нар. Словник української мови в 11 томах
  8. укусити — Укусити см. укушати. Словник української мови Грінченка