укусити

уку́сить і ме́ду да́сть. Нещирий, фальшивий у своїх вчинках, словах. — Та й та гарна! То єхида-лисиця, укусе (укусить) й меду дасть,— призро (презирливо), гидливо якось одказала Параска (Панас Мирний).

(як (мов, на́че, на́чеб і т. ін.)) ґедзь напа́в (укуси́в) на кого, кого, несхв. У когось поганий настрій, хтось перебуває в неврівноваженому стані, нервує, сердитий і т. ін. Що се на тебе за ґедзь напав? (Панас Мирний); — Чи ви подуріли, чи вас ґедзь напав?!..— кричала Марія (І. Нечуй-Левицький); — Ґедзь напав хлопця,— нарешті промовив десятник (С. Черкасенко); Мав добрий намір поговорити з нею про ґешефти, а стару сьогодні начеб ґедзь укусив (Ірина Вільде); І, спаленівши, кинувся він (Віталій) від них у парк, в гущавінь, хлопці не встигли й спитати, який його ґедзь укусив (О. Гончар); — То й добре, що зараз почала комизитись, гірше, якби ґедзь укусив її замужем, чуєш? (Є. Гуцало). ґедз напада́в. Інколи ж його просто ґедз нападав — і тоді він ставав нестерпучим (М. Коцюбинський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

укусити — укуси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
укусити — УКУСИТИ (ВКУСИТИ) укушу, укусиш. 1. (кого, що). Поранити, завдати болю, впившись зубами, хоботком тощо, а також переносно: собака вкусив хлопця за ногу, муха вкусила. 2. (чого) розм. Відкусити, надкусивши частину чогось: Івась укусив пирога. Літературне слововживання
укусити — [ўкуситие] = вкусити ўкушу; нак. -си, -с'іт' Орфоепічний словник української мови
укусити — УКУСИ́ТИ (ВКУСИ́ТИ), ушу́, у́сиш, док. 1. кого. Поранити, завдати болю, впившися зубами, жалом, хоботком. Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єсть у мене лиха сука, Як укусить – буде мука (з народної пісні); Під дубом у гаю жила Гадюка... Словник української мови у 20 томах
укусити — (вкусити), -ушу, -усиш, док., перех. 1》 Поранити, завдати болю, впившися зубами, жалом, хоботком. 2》 перен. Зачепити дошкульним словом. 3》 розм. Те саме, що відкусити 1). 4》 діал. Поїсти. Великий тлумачний словник сучасної мови
укусити — ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. Сміючись (солдат із дівчиною) їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Словник синонімів української мови
укусити — УКУСИ́ТИ (ВКУСИ́ТИ), ушу́, у́сиш, док., перех. 1. Поранити, завдати болю, впившися зубами, жалом, хоботком. Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єсть у мене лиха сука, Як укусить — буде мука (Укр. нар. Словник української мови в 11 томах
укусити — Укусити см. укушати. Словник української мови Грінченка