хрипіти

ХРИПІТИ – ХРОПІТИ, ХРОПТИ

Хрипіти, -плю, -пиш. 1. неперех. Видавати горлом хрипкі (або схожі на хрипкі) звуки, мати в голосі хрипоту. В горлі йому щось булькало, він хрипів, захлинався (С.Журахович); Кашель угамувався, хоч у грудях все-таки сопло, хрипіло (Панас Мирний); Великий дзвін хрипів, неначе стара розбита сковорода (І.Нечуй-Левицький); Він бився в руках і не міг крикнути, лише хрипів, зціпивши зуби (А.Головко). 2. перех і неперех. Говорити, кричати, співати хрипким голосом. –Давай!хрипить старшина, оглядаючись і підганяючи носіїв (О.Гончар).

Хропіти, -плю, -пиш, хропти, -пу, -пені. Видавати хрипкі звуки вві сні; розм. – спати, хропучи; видавати передсмертне хрипіння тощо; видавати хрипкі звуки, важко дихаючи (про тварин). Ананій хропів і стогнав уві сні (Ю.Яновський); Син хропів, залитий кров’ю (Я.Качура); Еней в керею замотався, На задвірку хропти уклався (І.Котляревський); Коні іржали, хропли, шалено хвицалися і топтали вовків (З.Тулуб).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрипіти — ХРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. хрипля́ть; недок. 1. неперех. Видавати горлом хрипкі звуки. Бабу Оришку знову кашель напав, і, тяжко хрипучи, грузько спльовуючи, вона почала одкашлюватись (Мирний, І, 1954, 239); Поставив [Юрчик] Марусю на ноги, а сам... Словник української мови в 11 томах
  2. хрипіти — ГОВОРИ́ТИ (передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось), КАЗА́ТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ВИМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ, МО́ВИТИ, МОВЛЯ́ТИ заст., ПОВІДА́ТИ заст., ПРОРІКА́ТИ поет., РЕКТИ́ заст., поет., БА́ЯТИ фольк., ДЕ́ЙКАТИ діал. Словник синонімів української мови
  3. хрипіти — див. говорити Словник синонімів Вусика
  4. хрипіти — ХРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. хрипля́ть; недок. 1. Видавати горлом хрипкі звуки. Бабу Оришку знову кашель напав, і, тяжко хрипучи, грузько спльовуючи, вона почала одкашлюватись (Панас Мирний); Поставив [Юрчик] Марусю на ноги, а сам, як підрізаний дуб... Словник української мови у 20 томах
  5. хрипіти — [хриеп’ітие] -пл'у, -пиш, -пиемо, -пиете, -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. хрипіти — Хрипі́ти, -плю́, -пи́ш, -пля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хрипіти — хрипі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  8. хрипіти — -плю, -пиш; мн. хриплять; недок. 1》 неперех. Видавати горлом хрипкі звуки. || перев. безос. Про хрипи у грудях, горлі. || Видавати звуки, схожі на хрип (про предмети). 2》 неперех. Мати в голосі хрипоту, видавати замість слів, співу, крику хрип. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. хрипіти — Хрипіти, -плю, -пиш гл. Хрипѣть. Хрипить у грудях, не буть мені в людях. Ном. № 13960. Словник української мови Грінченка