хрипіти

ХРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. хрипля́ть; недок.

1. Видавати горлом хрипкі звуки.

Бабу Оришку знову кашель напав, і, тяжко хрипучи, грузько спльовуючи, вона почала одкашлюватись (Панас Мирний);

Поставив [Юрчик] Марусю на ноги, а сам, як підрізаний дуб, повалився на землю. Хрипів так, що земля, здавалося, хитається, і от гине, ну, гине зараз тут же чоловік (Г. Хоткевич);

У горлі йому щось булькало, він хрипів, захлинався (С. Журахович);

Після вигуків здивування запанувала глибока тиша. І в цій тиші ясно було чути, як хрипить і схлипує дитина (О. Донченко);

Змій кривавим потом вкрився, Важко дише і хрипить (Л. Первомайський);

// перев. безос., в чому, чим. Про хрипи в грудях, горлі.

Як хрипить у грудях, не буть йому в людях (прислів'я);

Кашель угамувався, хоч у грудях все-таки сопло, хрипіло (Панас Мирний);

Потім почав [пілот] марити, слова мішалися з стогоном, в грудях його все зловісніше булькало, хрипіло. Рожева піна виступила на губах (Ю. Бедзик);

Огоньков схопився, став борсатися, кричав, просився, щоб його пустили додому, нахвалявся, хрипів грудьми (Григорій Тютюнник);

// Видавати звуки, схожі на хрип (про предмети).

Великий дзвін хрипів, неначе стара розбита сковорода (І. Нечуй-Левицький);

Інколи вони [дзиґарі] починали хрипіти, але зіпсовані дзвоники не дзвонили (О. Полторацький);

Десь на лівому фланзі зметнулись в небо пружні хвости комети “катюш”.. – Лунко, – каже капітан Чумаченко. – На хорошу погоду. Отак заводські гудки у нас над Дніпром: на дощ – хриплять, а на добру погоду – співають лунко (О. Гончар).

2. Мати в голосі хрипоту, видавати замість слів, співу, крику хрип.

Дяк – ні до бога, ні до людей: хрипить, кувікає та вищить на криласі та ще й плює через крилас на громаду (І. Нечуй-Левицький);

Так, вона любила школу, любила свою роботу, при якій втрачала голос, хрипіла (М. Коцюбинський);

Цигуля з Юхимом кинулись до сарая й витягли Невкипілого. Він бився в руках і не міг крикнути, лише хрипів, зціпивши зуби (А. Головко);

// Звучати хрипко, бути хрипким (про голос).

Раптом Естерка серед дзвонів почула щось інше. Спочатку як тихий плач, а далі мов виття вітру. З часом ті згуки грубшали, хрипіли, оберталися в рик (М. Коцюбинський);

Голос вірно і правдиво служив мені і в ролях, і в концертах. В комедіях він хрипів, гарчав, присвистував і часом робився тоненьким тенорком (з мемуарної літ.).

3. що і без прям. дод. Говорити, кричати, співати хрипко, хрипким голосом.

– Га? що кажеш? – хрипів грек, намагаючись перекричати шум прибою (М. Коцюбинський);

З чола дзюрчала кров і заливала очі. А Василь розривав на грудях сорочку і щось хрипів (Мирослав Ірчан);

– Давай! – хрипить старшина, оглядаючись і підганяючи носіїв (О. Гончар);

Бер ураз визвірився на мене своїми великими, запаленими безсонням очима і голосом, повним ненависті й дивного переляку, хрипить: – К чор-р-рту! .. Я не піду ні на яку провокацію... (П. Колесник);

* Образно. Мертва земля, Наче раб у темниці, Спрагло хрипить: – Води! (Л. Первомайський);

// Хрипко, невиразно звучати (про музичні інструменти, радіо і т. ін.).

З правого боку озера, обложившись зеленим очеретом, сидів Василь і щосили дудів у зелену дудку; – дудка ревла-хрипіла (Панас Мирний);

[Самопал:] Грає ще [сопілка]. Стільки в бур'яні пролежала, а ще грає... Правда, трохи .. хрипить... (М. Зарудний);

// Видавати характерні, подібні до хрипу звуки (про тварин).

Пестропера сойка хрипіла в вершках смерек (І. Франко);

Безугавно з писком хрипіли лиски (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрипіти — хрипі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хрипіти — ХРИПІТИ – ХРОПІТИ, ХРОПТИ Хрипіти, -плю, -пиш. 1. неперех. Видавати горлом хрипкі (або схожі на хрипкі) звуки, мати в голосі хрипоту. В горлі йому щось булькало, він хрипів, захлинався (С. Літературне слововживання
  3. хрипіти — див. говорити Словник синонімів Вусика
  4. хрипіти — [хриеп’ітие] -пл'у, -пиш, -пиемо, -пиете, -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. хрипіти — -плю, -пиш; мн. хриплять; недок. 1》 неперех. Видавати горлом хрипкі звуки. || перев. безос. Про хрипи у грудях, горлі. || Видавати звуки, схожі на хрип (про предмети). 2》 неперех. Мати в голосі хрипоту, видавати замість слів, співу, крику хрип. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хрипіти — ГОВОРИ́ТИ (передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось), КАЗА́ТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ВИМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ, МО́ВИТИ, МОВЛЯ́ТИ заст., ПОВІДА́ТИ заст., ПРОРІКА́ТИ поет., РЕКТИ́ заст., поет., БА́ЯТИ фольк., ДЕ́ЙКАТИ діал. Словник синонімів української мови
  7. хрипіти — Хрипі́ти, -плю́, -пи́ш, -пля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. хрипіти — ХРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. хрипля́ть; недок. 1. неперех. Видавати горлом хрипкі звуки. Бабу Оришку знову кашель напав, і, тяжко хрипучи, грузько спльовуючи, вона почала одкашлюватись (Мирний, І, 1954, 239); Поставив [Юрчик] Марусю на ноги, а сам... Словник української мови в 11 томах
  9. хрипіти — Хрипіти, -плю, -пиш гл. Хрипѣть. Хрипить у грудях, не буть мені в людях. Ном. № 13960. Словник української мови Грінченка