ЗМІНА

ЗМІ́НА

• "ЗМІНА"

- громад.-політ. і літ.-худож. журнал. Виходив 1953 — 65 в Києві. Див. "Ранок". ЗМІСТ І ФОРМА літературного твору — нерозривно зв'язані і взаємозумовлені категорії, що визначають осн. сторони літ. твору як результату образного мислення. Худож. зміст — це відображена у творі з позицій певних світоглядних та сусп.-естетичних ідеалів дійсність, ідейно й естетично освоєна письменником. У худож. змісті органічно поєднуються факти об'єктивної реальності, факти і образи, створені уявою митця, ставлення до них персонажів та автора. Осн. елементи змісту — тема, проблематика, тенденція, ідея художня, конфлікт, характери — зумовлюють відповідну їм худож. форму твору, тобто внутр. його структуру як спосіб існування змісту, організацію всіх його компонентів у систему, що найефективніше передає зміст.

Оскільки всі види сусп. відносин — екон., політ., правові, моральні — опредмечуються в середовищі, яке оточує людей, а люди є носіями цих відносин, то у змісті худож. твору розрізняють предметний (зримо уявлюваний читачем) і внутр. (ідейний) зміст. Взаємини зображених персонажів, ставлення людей до предметного світу виявляються через їхні світовідчуття, смаки, переконання і, зрештою, через світоглядну позицію автора. Позиція митця визначає те коло життєвих явищ, соціальних і духовних проблем, які покладені в основу твору.

Формальні елементи літ. твору (жанр, композиція, стиль художній, мова художня, ритм та ін. зоб ражу вально-виражальні засоби) разом із змістовими та змістово-формальними (сюжет) елементами становлять єдину цілісну реальність змісту і форми.

Форма є спосіб існування змісту. У формі худож. твору, як і в змісті, виділяють внутр. і зовн. аспекти. Жанр, сюжет, композиція, зумовлюючись обсягом художньо типізованого життєвого матеріалу, способом вияву характерів у змальованих обставинах (подіях, конфліктах, ситуаціях, колізіях), безпосередньо реалізують зміст і становлять внутр. форму твору. Зображально-виражальні засоби, втілюючи авторський задум, остаточно формують зміст, доносять його до читача, тому їх умовно вважають зовн. формою.

Художньо довершені твори характеризуються гармонійною єдністю змісту і форми. Як зазначав І. Франко, "зміст і композиція поетичного твору... в значній мірі мусять бути ділом розуму, обдумані, розважені і розмірені, і де сього нема, там і найгеніальніше виконання деталів не окупить браку цілості". Єдність З. і ф. літ. твору є одним з методол. принципів літературознавчого аналізу.

■ Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Про мистецтво. К., 1978; Гаврилюк П. І. Специфічні особливості змісту і форми в мистецтві. К., 1963: Бахтин М. Проблема содержания, материала и формы в словесном художественном творчестве. В кн.: Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. М., 1975; Бєлінський Б. Думки про мистецтво. К., 1976; Волкова Е. Произведение искусства — предмет эстетического анализа. М., 1976; Франко І. Із секретів поетичної творчості. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 31. К., 1981; Волков И. Литература как вид художественного творчества. М., 1985.

P. Т. Гром'як.