зміна

Обернув кота хвостом.

Змінив зізнання, говорить не поправді.

Обернув мокрим на верха.

Доказав брехню.

Пізнати по личеньку, що не спала всю ніченьку.

Через недоспану ніч, лице змінилося і виглядає змучене.

Хай буде й гірше, аби інше.

Конечне домагання зміни.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

зміна — змі́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
зміна — Змінювання, переміна, (варти) заміна; (рис) видозміна, відміна, модифікація, біол. мутація; (робоча) д. шихта; (молода) доріст, покоління; (білизни) комплект, пара. Словник синонімів Караванського
зміна — [зм’іна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
зміна — -и, ж. 1》 Перехід, перетворення чого-небудь (перев. стану, руху, ознаки, властивості і т. ін.) у щось якісно інше; змінювання. 2》 Заміна кого-, чого-небудь кимсь, чимось іншим. || Виправлення (в тексті твору, в мові твору і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
ЗМІНА — • "ЗМІНА" - громад.-політ. і літ.-худож. журнал. Виходив 1953 — 65 в Києві. Див. "Ранок". ЗМІСТ І ФОРМА літературного твору — нерозривно зв'язані і взаємозумовлені категорії, що визначають осн. сторони літ. твору як результату образного мислення. Худож. Українська літературна енциклопедія
зміна — ЗМІ́НА (про стан, рух, ознаку, властивість і т. ін. — перехід, перетворення чого-небудь у щось якісно інше), ПЕРЕМІ́НА, ВІДМІ́НА, ПЕРТУРБА́ЦІЯ книжн. Словник синонімів української мови
зміна — Змі́на, -ни, -ні; змі́ни, змін Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зміна — ЗМІ́НА, и, ж. 1. Перехід, перетворення чого-небудь (перев. стану, руху, ознаки, властивості і т. ін.) у щось якісно інше; змінювання. Вчора був у мене лікар, вислухав мене ще раз, сказав, що бачить велику зміну до кращого (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
зміна — Зміна, -ни ж. 1) Перемѣна, измѣненіе. Левиц. І. (Правда, 1868, 496). Ой тому барвіночку нема цвіту зміни. Чуб. V. 104. 2) Смѣна. Словник української мови Грінченка