1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зміна

змі́на

-и, ж.

1》 Перехід, перетворення чого-небудь (перев. стану, руху, ознаки, властивості і т. ін.) у щось якісно інше; змінювання.

2》 Заміна кого-, чого-небудь кимсь, чимось іншим.

|| Виправлення (в тексті твору, в мові твору і т. ін.).

3》 Частина доби, протягом якої одна група людей виконує певну роботу і змінюється іншою, коли минає цей час.

|| розм. Робота, виконувана за таку частину доби.

|| Час, відведений для шкільного, військового навчання, відпочинку і т. ін., після якого склад людей міняється.

4》 Група людей, які виконують одночасно певну роботу (або відпочивають) і змінюються іншими через відповідний проміжок часу.

5》 Молоде покоління, що має заступити старших.

6》 Комплект одягу, білизни, що його міняють час від часу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зміна — змі́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. зміна — Змінювання, переміна, (варти) заміна; (рис) видозміна, відміна, модифікація, біол. мутація; (робоча) д. шихта; (молода) доріст, покоління; (білизни) комплект, пара. Словник синонімів Караванського
  3. зміна — [зм’іна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. зміна — Обернув кота хвостом. Змінив зізнання, говорить не поправді. Обернув мокрим на верха. Доказав брехню. Пізнати по личеньку, що не спала всю ніченьку. Через недоспану ніч, лице змінилося і виглядає змучене. Хай буде й гірше, аби інше. Конечне домагання зміни. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. ЗМІНА — • "ЗМІНА" - громад.-політ. і літ.-худож. журнал. Виходив 1953 — 65 в Києві. Див. "Ранок". ЗМІСТ І ФОРМА літературного твору — нерозривно зв'язані і взаємозумовлені категорії, що визначають осн. сторони літ. твору як результату образного мислення. Худож. Українська літературна енциклопедія
  6. зміна — ЗМІ́НА (про стан, рух, ознаку, властивість і т. ін. — перехід, перетворення чого-небудь у щось якісно інше), ПЕРЕМІ́НА, ВІДМІ́НА, ПЕРТУРБА́ЦІЯ книжн. Словник синонімів української мови
  7. зміна — Змі́на, -ни, -ні; змі́ни, змін Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. зміна — ЗМІ́НА, и, ж. 1. Перехід, перетворення чого-небудь (перев. стану, руху, ознаки, властивості і т. ін.) у щось якісно інше; змінювання. Вчора був у мене лікар, вислухав мене ще раз, сказав, що бачить велику зміну до кращого (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. зміна — Зміна, -ни ж. 1) Перемѣна, измѣненіе. Левиц. І. (Правда, 1868, 496). Ой тому барвіночку нема цвіту зміни. Чуб. V. 104. 2) Смѣна. Словник української мови Грінченка