алюзія
алю́зія
• алюзія
(лат. allusio — жарт, натяк)
літературна — худож.-стилістичний прийом; натяк, відсилання до певного літ. твору або істор. події в розрахунку на знання й проникливість читача, який має цей натяк витлумачити. Наприклад, образ М. Рильського: "Лисиці брешуть на щити, і кличе див поверху древа" (вірш "Слово про рідну матір") вповні розкривається тоді, коли читач знає його першоджерело — "Слово о полку Ігоревім". У цьому плані А. можна розглядати і як один із способів включення літ. твору в коло літ. традиції. Поняття А. в л-рі трактується і ширше — як особливий вид алегорії, що, на відміну від ін. її видів, розгадується у зв'язку з конкретними фактами її подіями історії та мистецтва: Ганнібалова клятва, Архімедів важіль, вічний революціонер. Див. також Ремінісценція, Стилізація.
М. А. Ігнатенко.
Значення в інших словниках
- алюзія — Алю́зія: — натяк [20,XVIII] Відомо, як гостро критикувався цей твір від першої хвилини його появи, скільки неприємностей довелось зазнати Словацькому внаслідок різних особистих алюзій, які тут зустрічаємо, відомо теж, як гостро засудив, прим. Словник з творів Івана Франка
- алюзія — алю́зія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- алюзія — Натяк Словник чужослів Павло Штепа
- алюзія — -ї, ж. Уживаний у художньому творі як риторичний прийом натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт (напр., "Піррова перемога"). Великий тлумачний словник сучасної мови
- алюзія — АЛЮ́ЗІЯ, ї, ж., літ. Стилістичний засіб, який полягає у використанні покликання на реальний загальновідомий політичний, історичний або літературний факт. Словник української мови у 20 томах
- алюзія — алю́зія (від лат. allusio – жарт, натяк) уживаний у художньому творі як риторичний прийом натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт (напр., «Піррова перемога»). Словник іншомовних слів Мельничука