алюзія

АЛЮ́ЗІЯ, ї, ж., літ.

Стилістичний засіб, який полягає у використанні покликання на реальний загальновідомий політичний, історичний або літературний факт.

У процесі читання й осмислення під обраним кутом зору літературно-критичних статей і науково-теоретичних праць І. Франка було знайдено в них цитації, алюзії з праць численних культурних діячів різних країн світу, власні його спостереження, висновки з аналізованих ним літературних явищ (з наук. літ.);

На прикладі драконівського акта 7 серпня 1932 р., прозваного в народі “законом про п’ять колосків” (алюзія до параграфа сталінської інструкції від 16 вересня про поодинокість і незначність розкрадання), ми можемо мати наочне уявлення про рамки “соціалістичної законності” в добу масового терору (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. алюзія — Алю́зія: — натяк [20,XVIII] Відомо, як гостро критикувався цей твір від першої хвилини його появи, скільки неприємностей довелось зазнати Словацькому внаслідок різних особистих алюзій, які тут зустрічаємо, відомо теж, як гостро засудив, прим. Словник з творів Івана Франка
  2. алюзія — алю́зія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. алюзія — Натяк Словник чужослів Павло Штепа
  4. алюзія — -ї, ж. Уживаний у художньому творі як риторичний прийом натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт (напр., "Піррова перемога"). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. алюзія — • алюзія (лат. allusio — жарт, натяк) літературна — худож.-стилістичний прийом; натяк, відсилання до певного літ. твору або істор. події в розрахунку на знання й проникливість читача, який має цей натяк витлумачити. Наприклад, образ... Українська літературна енциклопедія
  6. алюзія — алю́зія (від лат. allusio – жарт, натяк) уживаний у художньому творі як риторичний прийом натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт (напр., «Піррова перемога»). Словник іншомовних слів Мельничука