1. Українська літературна енциклопедія

бейт

• бейт

(араб.)

- в араб., перс.-тадж. і тюркомовній писемній поезії дворядкова строфа, яка містить закінчену думку, напр.:

Хто мудрих слухає, у того мир на думці.   Війною й чварами втішаються безумці.

(Рудакі, переклад В. Мисика).

З Б. складалися жанрові різновиди сх. поезії: газелі, касиди, кита, рубаї (синонімічна назва — дубайті, двобейт), месневі та ін. Є думка, що раніше Б. був однорядковою віршовою одиницею, цезурованою на два піврядки. Обсяг окремого твору, а також усього поетичного дивану вимірювався кількістю бейтів.

М. М. Мірошниченко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бейт — -у, ч., літ. В поезії народів Сходу: віршована строфа – двовірш. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бейт — БЕЙТ, а, ч., літ. Віршована строфа – двовірш у поезії народів Сходу. На виправдання він склав вірш, в якому намагався витлумачити свій учинок причинами містичного характеру. В тому вірші був бейт... (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  3. бейт — (араб.) дворядкова строфа (двовірш) у поезії східних народів. У Б. мусить бути висловлена закінчена думка. Словник іншомовних слів Мельничука