1. Українська літературна енциклопедія

герменевтика

гермене́втика

• герменевтика

[грец. ‛ερμηνευτική (τέχνη) — мистецтво тлумачення]

- вчення про способи тлумачення текстів, переважно давніх; розкриття істинного смислу, закладеного автором у літ. творі, який дійшов до нас у викривленому або неповному вигляді. Г. споріднена з інтерпретацією рукописних і друкованих текстів нової л-ри, текстологією. В наук. прочитанні і тлумаченні текстів Г. керується філол. принципами дослідження з урахуванням конкретних істор. реалій, культурної ситуації, в яких ці тексти виникли. Термін уперше вжитий у 16 ст. при дослідженні священних текстів (Hermeneytica Sacra), однак Г. тут була не стільки методом істор. пояснення, скільки інструментом утвердження ідеологічної програми церкви. Особливе місце Г. посіла в ідеологічній практиці Реформації, де вона втрачала свій схоластичний характер і підпорядковувалась завданням переоцінки самого мирського світоустрою. Ця тенденція в Г. виявилася ще у часи освоєння Біблії слов'янами від Кирила та Мефодія, а пізніше — у тлумаченнях Нового Завіту Іоанном Златоустом, виданих на Україні на поч. 17 ст. в перекладах Лаврентія Зизанія, Захарії Копистенського, Памва Беринди. Перетворення Г. в укр. полемічній л-рі (16 — 18 ст.) відбувалося в руслі поєднання теол., істор.-докум. і політ. матеріалу, спрямованого на боротьбу з уніатською експансією (Герасим Смотрицький, Стефан Зизаній, Мелетій Смотрицький, Іван Вишенський).

Сучасна Г. включає в себе широке коло питань, пов'язаних з вивченням пам'яток л-ри і мист-ва. Використовуючи порівняльно-істор. метод вивчення творів, вона відкриває широкі перспективи для конкретних теор.-літ. досліджень, вводить у наук. обіг додатковий культурологічний матеріал.

М. М. Гнатюк.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. герменевтика — гермене́втика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. герменевтика — (від грецьк. hermeneukos — тлумачення, роздуми) науковий метод аналізу культурно-історичних текстів, у т.ч. міфологічних, фольклорних, літературних пам'ятників минулого... Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. герменевтика — -и, ж. Мистецтво і теорія тлумачення текстів, первинний зміст яких не зрозумілий внаслідок їх стародавності або неповноти. Музична герменевтика — вчення про тлумачення змісту музичного твору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. герменевтика — ГЕРМЕНЕ́ВТИКА, и, ж., книжн. Традиція і способи тлумачення рукописних і друкованих текстів, насамперед давніх. Не поспішаймо йняти віри повідомленню літописного джерела. Словник української мови у 20 томах
  5. герменевтика — гермене́втика (грец. έρμηνεντική, від ερμηνεύω – пояснюю) теорія тлумачення рукописних і друкованих текстів, насамперед давніх. Замість Г. тепер ширше вживають поняття інтерпретація. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. герменевтика — I у філософії спосіб встановлення смислів, який полягає в узгодженні об'єктивних підходів із суб'єктивними за допомогою парадоксального мислення, тобто оминаючи принцип несуперечливості (В. Дільзі, П. Рікер, М. Гайдеґґер, Г. Ґадамер). Універсальний словник-енциклопедія
  7. герменевтика — ГЕРМЕНЕВТИКА (грецьк. έρμηνετικη, від έρμηνεω — пояснюю, інтерпретую, тлумачу) — термін, формування основоположного значення якого історично сягає стародавніх тлумачень текстів Біблії... Філософський енциклопедичний словник
  8. герменевтика — Гермене́втика, -ки, -ці (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. герменевтика — рос. герменевтика (від грец. hermeneutike (techne) — тлумачне) — мистецтво і теорія тлумачення, що ставить за мету виявити сутність тексту... Eкономічна енциклопедія
  10. герменевтика — (грец.) Вчення про розуміння, збагнення вищого змісту серед окремих значень. Близька галузь — гематрія, де поєднувались астрологічні та християнські уявлення. Архітектура і монументальне мистецтво