1. Українська літературна енциклопедія

гіпербола

гіпе́рбола

• гіпербола

(грец. ύπερβολή — перебільшення)

- вид тропа; худож. засіб, що полягає в перебільшенні характерних властивостей, ознак якогось предмета, явища, дії з метою їх увиразнення, а також вираження емоційно-естетичного ставлення до них (захоплення, прославлення, презирства тощо). Г. органічно властива нар. поезії: "А з тої могили видно всі країни, сиз орел літає" (нар. пісня); героїчному епосові: "Великий князе Всеволоде!.. Ти бо можеш Волгу веслами розкропити, а Дін шоломами вилляти!" ("Слово о полку Ігоревім"). Значення Г. як засобу посилення експресії образу зросло в новій і новітній поезії, де гіпербола переплітається з метафорою, символом, уособленням тощо: "Постала туга, сном важким приспана, Постала велетом і досягла до хмар" (Леся Українка); "Вдарив революціонер — захитався світ" (П. Тичина); "...Тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок / Мене на ниву батьківську ведуть" (В. Симоненко). Протилежний Г. троп — літота.

В. Д. Тимченко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гіпербола — гіпе́рбола 1 іменник жіночого роду перебільшення гіпе́рбола 2 іменник жіночого роду крива Орфографічний словник української мови
  2. гіпербола — (гр. hyperbole — пеpебiльшення) обpазне пеpебiльшення за pозмipом, силою, значенням: Так нiхто не кохав. Чеpез тисячi лiт лиш пpиходить подiбне  кохання (В. Сосюpа); Я  цаp  цipiв. Я сонця син могутнiй (Леся Укpаїнка). Словник стилістичних термінів
  3. гіпербола — I -и, ж. Стилістичний засіб навмисного перебільшення з метою посилення виразності. || Всяке перебільшення. II -и, ж., мат. Незамкнена крива з двох віток, що утворюються в разі перетину площиною обох порожнин конуса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гіпербола — Пересада, занадто Словник чужослів Павло Штепа
  5. гіпербола — ГІПЕ́РБОЛА¹, и, ж., літ. Стилістичний засіб перебільшення певних ознак чи якостей предмета, явища або дії з метою посилення художньої виразності. Словник української мови у 20 томах
  6. гіпербола — гіпе́рбола (від грец. υπερβολή – перебільшення) 1. Плоска крива, що є геометричним місцем точок площини, для кожної з яких різниця віддалей від двох даних точок цієї площини (фокусів Г.) є величиною сталою. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. гіпербола — I плоска крива, що є множиною точок Р, для яких різниця відстаней від 2 заданих точок F1 F2 (які називаються фокусами г.) є постійною; одна з конічних кривих; в прямокутній системі координат рівняння г. записується у вигляді: (x/a)2 — (y/b)2 =... Універсальний словник-енциклопедія
  8. гіпербола — ПЕРЕБІ́ЛЬШЕННЯ (уявлення про що-небудь у більших, збільшених порівняно з реальними розмірах), ПРИБІ́ЛЬШЕННЯ розм., ГІПЕРБОЛІЗА́ЦІЯ книжн., ГІПЕ́РБОЛА розм., ПЕРЕСА́ДА діал.; УТРИ́РУВАННЯ книжн., УТРИРО́ВКА книжн. (доведення до крайньої міри вияву). Словник синонімів української мови
  9. гіпербола — ГІПЕ́РБОЛА¹, и, ж. Стилістичний засіб навмисного перебільшення з метою посилення виразності. В основі гіперболи лежать художні перебільшення зображуваного об’єкта (Деякі пит. поет. майстерн. Словник української мови в 11 томах