канцона
канцо́на
• канцона
, кансона
(від італ. canzone — пісня)
- напівтверда форма італ. поезії (див. Тверді строфічні форми), ліричний жанр середньовіч. поезії трубадурів про рицарське кохання, культ дами в ньому і т. п. Має пісенне походження. Строфа К. складається з двох частин: висхідної (з почерговим розташуванням коротких і довгих віршів) і низхідної (кода). Твір, написаний як К., має 5 — 7 строф і одну коду. В ін. л-рах К. використовується як стилізація. Невелика К. називається канцонетою. Визначним майстром К. був Ф. Петрарка.
М. М. Сулима.
Джерело:
Українська літературна енциклопедія (A—Н)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- канцона — канцо́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- канцона — КАНЦОНА – КАНЦОНЕТА Канцона. 1. Ліричний вірш, який набув великого поширення в італійській і провансальській поезії середніх віків та епохи Відродження. 2. Старовинна лірична пісня, що бере початок від італійської народної пісні. Канцонета. Невелика канцона. Літературне слововживання
- канцона — -и, ж. 1》 Ліричний вірш особливої форми, що набув великого поширення в італійській і провансальській поезії доби середньовіччя та Відродження. 2》 Лірична пісня, що походить від італійської народної пісні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- канцона — (іт. canzone — пісня) — 1. Вид ліричної поезії трубадурів Провансу ХІІ — ХІІІ ст., пізніше поширений в Італії та Північній Франції. 2. Багатоголосні пісні, стилізовані в народному дусі, а також їх інструментальні переклади. Словник-довідник музичних термінів
- канцона — канцо́на, канцоне́та (італ. canzone – пісня, canzonetta – пісенька) 1. В давньоіталійській і французькій поезії форма ліричного вірша з кількох логічно закінчених за змістом й однаково ритмічно побудованих куплетів. 2. З 15 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
- канцона — В італ. музиці XVI ст. світська багатоголосна пісня (франц. відповідник шансон); привнесена до інструментальної музики, стала одним із попередників фуги, сонати. Універсальний словник-енциклопедія
- канцона — КАНЦО́НА, и, ж. 1. Ліричний вірш особливої форми, що набув великого поширення в італійській і провансальській поезії доби середньовіччя та Відродження. На оченьки милої любки дивні — Я гарні складаю канцони (Л. Укр., IV, 1954, 81). 2. Лірична пісня, що походить від італійської народної пісні. Словник української мови в 11 томах