лексикографія

лексикогра́фія

• лексикографія

(від грец. λεξικόν — словник і γράφω — пишу)

- галузь мовознавства, що займається теорією і практикою укладання словників різного типу й призначення, разом з лексикологією вивчає лексику. Початки Л. у сх. слов'ян пов'язують з виникненням глосаріїв — первісних рукописних словничків (13 ст.). У серед. 16 — на поч. 17 ст. з'являються перші укр. друковані словники: "Лексисъ съ толкованіємъ словенскихъ словъ просто", "Лексис, сирЂчь реченія, въкратъцЂ събранны и из словенскаго языка на простый рускій діялектъ истолкованы Л. Z". Лаврентія Зизанія (1596) і "Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє" Памва Беринди (1627). Цінними лексикогр. працями 17 ст. є рукописні словники Єпіфанія Славинецького та Арсенія Корецького-Сатановського (обидва надр. 1973). З кін. 18 ст. в Л. на Україні значна увага приділяється упорядкуванню та виданню перекладних укр.-рос. словників до творів з фольклору, худож. л-ри, лексичних збірників

["Изъяснение малороссійских речений в предшедших листах" (додаток до праці Ф. Туманського "Летописец Малой России"; журн. "Российский магазин", 1793), "Собрание малороссийских слов..." (додаток до "Енеїди" І. Котляревського, 1798), "Краткий малороссийский словарь" (додаток до "Грамматики малороссийского наречия" О. Павловського, 1818]; окр. укр.-рос. словників (І. Войцеховича, 1823; А. Метлинського, 1835; П. Білецького-Носенка, 1845, опубл. 1966; О. Афанасьєва-Чужбинського, 1855; М. Закревського, К. Шейковського, обидва — 1861; Ф. Піскунова, 1873 і 1882, та ін.), а з 2-ї пол. 19 ст. — укладанню рос.-укр. словників (М. Левченка, 1874; М. Уманця та А. Спілки, 1893 — 98; Є. Тимченка, 1897 — 99; І. Нечуя-Левицького, 1914). Тоді ж було укладено словники: нім.-укр., укр.-нім., угор.-укр. та лат.-укр., що давало можливість ученим Європи знайомитися з лексичними скарбами укр. мови. Інтенсивніше почали збирати укр. діалектну, термінол. лексику, були спроби укладання термінол. словників. Найвище досягнення укр. Л. — "Словарь української мови" за ред. Б. Грінченка (т. 1 — 4, 1907 — 09). Протягом 1917 — 33 видано 131 словник. Серед них: 1920 — 1-й том "Словника української мови" Д. Яворницького (у реєстрі було до 20 тис. слів, планувалося видати 4 томи як доповнення до "Словаря української мови" за ред. Б. Грінченка), 1926 — "Практичний російсько-український словник" М. Йогансена, М. Наконечного та ін. В АН УРСР під кер. А. Кримського підготовлено академ. "Російсько-український словник" в 4 томах (т. 1 — 3, 1924 — 33, т. 4 не надр.). 1933 комісія Наркомосу УРСР для перевірки роботи на мовному фронті на засіданні викривлено інтерпретувала досягнення укр. Л. тих років і вирішила "виправити" укр. правопис, переглянути "шкідливі" словники; вилучити і не подавати в них слова "націоналістичного" типу, напр.: жильник — кабель, прямка — катет, дзюбак — кирка, фаєрка — конфорка). Багато словників було знищено. Ін-т мовознавства АН УРСР 1934 — 35 вид. 5 термінол. бюлетенів, які мали "очистити" укр. рад. термінологію від націоналістичних "перекручень". У повоєнні роки побачили світ академ. "Українсько-російський словник" (т. 1 — 6, 1953 — 63), "Російсько-український словник" (т. 1 — 3, 1968; Держ. премія УРСР, 1971), "Словник староукраїнської мови XIV — XV ст." (т. 1 — 2; премія АН УРСР ім. І. Франка, 1980), "Словник української мови" (т. 1 — 11, 1970 — 80; Держ. премія СРСР, 1983), "Словник мови Шевченка" (т. 1 — 2, 1964) і "Словарь языка русских произведений Шевченко" (т. 1 — 2, 1985 — 86; обидва — Держ. премія УРСР, 1989). Продовжує виходити "Етимологічний словник української мови" в 7 томах (з 1982 вийшло три томи). Опубл. ряд термінол. та спец. словників, зокрема "Російсько-український технічний словник" (1961). Протягом 1951 — 63 (9 випусків) виходив "Лексикографічний бюлетень". Пізніші дослідження з теорії, історії і практики лексикографії опубл. у міжвідомчих мовозн. збірниках.

■ Літ.: Грінченко Б. Огляд української лексикографії. "Записки Наукового товариства імені Шевченка", 1905, т. 66; Москаленко А. А. Нарис історії української лексикографії. К., 1961; Горецький П. Й. Історія української лексикографії. К., 1963; Щерба Л. В. Опыт общей теории лексикографии. В кн.: Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность. Л., 1974; Паламарчук Л. С. Українська радянська лексикографія. К., 1978.

Л. С. Паламарчук.