неокласицизм
неокласици́зм
• неокласицизм
(від грец. νέος — новий і класицизм)
- літ. напрям, стилістичний принцип, що продовжував традиції класицизму, постійно відроджуючись у європ. мист-ві й л-рі 2-ї пол. 18 — 20 ст. Н. мав різні вияви, хоч завжди містив у собі елементи "погляду назад". Серед осн. його ознак — дотримання стилістичних норм, викінченість форми, використання міфол. образів і мотивів, антич. тем і сюжетів. Після таких нових мист. напрямів, як сентименталізм та романтизм, традиції класицизму відроджувалися представниками т. з. парнаської школи (див. "Парнас") — Леконтом де Лілем (1852 він опубл. "Античні вірші") і Т. Готьє, автором зб. поезій "Емалі і камеї" (1852). Пізніше в дусі Н. виступав Ж. М. де Ередіа (зб. сонетів "Трофеї", 1893). В рос. л-рі Н. виявився в антологічних (тобто написаних у дусі антич. ліричної поезії) віршах О. Пушкіна, К. Батюшкова, А. Майкова, А. Фета та ін. Неокласичні традиції продовжені поетами кін. 19 — поч. 20 ст., зокрема символістами В. Брюсовим, І. Анненським, В'яч. Івановим. Відгомін Н. відчутний у поезіях представників кларизму та акмеїзму. В укр. поезії поч. 20 ст. тенденції Н., зокрема звертання до антич. тем, сюжетів та образів, спостерігаються у драмах Лесі Українки, окр. віршах М. Філянського. Пізніше естетику й поетику Н. розвинула група укр. "неокласиків".
■ Літ.: Лесин В. М., Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. К., 1971.
С. А. Крижанівський.
Значення в інших словниках
- неокласицизм — неокласици́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- неокласицизм — -у, ч. 1》 Течія в літературі та мистецтві другої половини 19 – початку 20 ст., що базувалася на стилізації зовнішніх форм античного мистецтва, італійського Відродження і частково класицизму. || Напрямок у музиці 20-30 рр. 20 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неокласицизм — Напрямок в музиці 20 — 30-х років ХХ ст., що звертався до принципів музичного мислення та жанрів, типових для бароко. Представниками Н. в музиці були А.Казелла, О.Респігі, А.Онеггер, Ф.Пуленк, П.Хіндеміт та інші. Найвидатнішим з авторів цього напрямку був І. Стравінський. Словник-довідник музичних термінів
- неокласицизм — НЕОКЛАСИЦИ́ЗМ, у, ч. Напрям у літературі й мистецтві другої половини XIX і XX ст., що за взірець брав художні форми й засоби мистецтва стародавніх Греції та Риму, італійського Відродження, а також бароко XVIIст. й класицизму XVIII ст. Словник української мови у 20 томах
- неокласицизм — неокласици́зм (від нео... і класицизм) течія в літературі, живопису, архітектурі та музиці 2-ї половина 19 – початку 20 ст. Для Н. характерна стилізація зовнішніх форм мистецтва античності, італійського Відродження і частково – класицизму. Словник іншомовних слів Мельничука
- неокласицизм — Сукупність творчих тенденцій в європ. культурі XIX-XX ст., які розвивали традиції античних часів, класицизму та бароко; медитативний та інтелектуальний напрямок у поезії XX ст. (Т.С. Еліот, П. Валері, акмеїсти, Я. Івашкевич, Ч. Мілош... Універсальний словник-енциклопедія
- неокласицизм — НЕОКЛАСИЦИ́ЗМ, у, ч. Течія в літературі та мистецтві другої половини XIX — початку XX ст., що базувалася на стилізації зовнішніх форм античного мистецтва, італійського Відродження і частково класицизму. Словник української мови в 11 томах
- неокласицизм — рос. неокласицизм сучасні економічні теорії і течії, що являють собою розвиток класичної школи, створеної А. Смітом і Д. Рікардо. Н. запровадив в економічну науку поняття маргінальності, загальної рівноваги тощо. Eкономічна енциклопедія