елеватор

Элеватор — elevator — Elevator, Becherwerk, Aufzug, Gestängeanheber, Silo – 1) Машина для безперервного переміщення вантажів у вертикальній або крутопохилій (понад 60о) до горизонту площині у ковшах, що закріплені з певним кроком на безкінечних ланцюгах або стрічці. Область використання Е. в гірн. пром-сті — міжповерхове транспортування дрібно- і середньогрудкових, зернистих і пилоподібних вантажів на поверхні шахт і на збагач. ф-ках. Ківшеві Е. (осн. тип Е. в гірн. пром-сті) застосовують для транспортування сипких вантажів, люлькові — штучних вантажів. Е. з щілинними ковшами застосовують в аґреґаті з відсаджувальними машинами або баґер-зумпфами для транспортування і одночасного зневоднювання дренуванням осілих продуктів (важких продуктів відсадки). Конструкція Е. включає тяговий орган (два ланцюги або стрічка), до яких прикріплені трансп. посудини. Нескінченний тяговий орган огинає укріплені на металоконструкції приводні і натяжні зірочки або барабани. Завантаження посудин Е. здійснюється в його нижній частині — черевику, в який вантаж подається живильником або по похилому лотку. Розвантажуються посудини при переході через верх. зірочки або барабан. При цьому вантаж направляється в розвантажувальний патрубок і далі йде в бункер або інш. трансп. засоби. Знаходять застосування збезводнюючі Е., в процесі підйому якими зволожених вантажів відбувається видалення води через отвори в ковшах. Швидкість переміщення ланцюгів Е. 0,4-2,0 м/с. Місткість ковшів Е. 1,5-140 дм3, продуктивність Е. 20-250 м3/год., висота підйому 50-75 м. 2) Пристрій (частина торфодобувної установки), по якому переміщується торфова маса. 3) Сталевий хомут для підхоплення труб або шланг під час спускання їх у нафтову свердловину. 4) Пристосування для з'єднання бурильної колони або окремої свічки з механізмом, що здійснює спуск і підйом бурового інструмента. Розрізнюють такі типи Е.: вертлюжні пробки, що застосовуються з легкими буровими станками, фарштули — для нафт. буріння, кільцеві Е. — для спец. робіт у свердловинах і напівавтоматичні Е. Вертлюжні пробки з’єднуються з трубами за допомогою різьби, фарштули надіваються на трубу і підхоплюють її під замкове з'єднання. Кільцеві Е. мають корпус з виїмкою, спорядженою виступами, які входять у проріз замкового або ніпельного з'єднання і сприймають масу інструмента. Найбільш перспективні напівавтоматичні Е., що надіваються на трубу вручну і від'єднуються від свічки автоматично при установці на свічник.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. елеватор — елева́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. елеватор — [еилеиватор] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іy Орфоепічний словник української мови
  3. елеватор — -а, ч. 1》 Зерносховище, обладнане пристосуваннями для підіймання, сушіння, зберігання і т. ін. великої кількості зерна. 2》 Вантажопіднімальний пристрій для безперервного транспортування вантажу у вертикальній або круто похилій площині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. елеватор — 1. підойма, див. вінда, фунікулер 2. збіжівня, комора, див. житниця Словник чужослів Павло Штепа
  5. елеватор — елева́тор (від лат. elevator – піднімаючий) 1. Машина для безперервного переміщення вантажів у вертикальній або крутопохилій до горизонту площині. 2. Пристрій (частина торфодобувної установки), по якому переміщується торфова маса. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. елеватор — ЗЕРНОСХО́ВИЩЕ (приміщення для зберігання зерна); ЕЛЕВА́ТОР (з пристроями і механізмами для сушіння). Взимку багато хто з хлопців одержував наряд на роботу в зерносховище (О. Гончар); Золоте зерно сиплеться в грузовики, ..його везуть на елеватори в Одесу (В. Кучер). Словник синонімів української мови
  7. елеватор — Елева́тор, -ра, -рові; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. елеватор — ЕЛЕВА́ТОР, а, ч. 1. Зерносховище, обладнане пристосуваннями для підіймання, сушіння, зберігання і т. ін. великої кількості зерна. Золоте зерно сиплеться в грузовики, парокінні безтарки його везуть на елеватори (Кучер, Чорноморці, 1956, 44). Словник української мови в 11 томах
  9. елеватор — (лат. — підіймати) 1. Величезна споруда для зерна із спеціальними пристроями для його прийому, зберігання на верхніх ярусах і відвантаження; 2. Підйомник на гору у вигляді зубчастої дороги. Архітектура і монументальне мистецтво