елеватор
ЕЛЕВА́ТОР, а, ч.
1. Зерносховище, обладнане пристосуваннями для підіймання, сушіння, зберігання і т. ін. великої кількості зерна.
Золоте зерно сиплеться в грузовики, парокінні безтарки його везуть на елеватори (Кучер, Чорноморці, 1956, 44).
2. Вантажопіднімальний пристрій для безперервного транспортування вантажу у вертикальній або круто похилій площині.
Зерно і важкі дрібні домішки, пройшовши крізь решето [молотарки комбайна], по скатній дошці сходять в зерновий шнек, звідки зерновим елеватором подаються в розподільний шнек другої очистки (Зерн. комбайни, 1957, 37).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me