1. Гірничий енциклопедичний словник

колодязь

Колодец — well — kleiner Schacht, Einsteigschacht, Brunnen — 1) Вертикальна гірнича виробка, що проводиться для забору підземних вод, розсолів і інш. рідин. За способом спорудження розрізнюють К.: копаний (звичайний) глиб. до 20...30 м, К. забивний (абісінський) — до 10...20 м, К. буровий (трубчастий) — до дек. сотень м. За ступенем розкриття водоносних порід розрізняють завершений К. (розкриває шар водоносних порід на всю потужність) і незавершений (не доведений до підошви водоносного горизонту). К. оснащують "журавлями", коловоротами, насосами. На гірн. підприємствах К. використовують г.ч. як дренажні споруди для зниження напірного рівня підземних вод нижче підошви гірн. виробок, для відведення шахтних (кар'єрних) і інш. пром. стічних вод в безнапірні водоносні горизонти (колектори), що залягають нижче підошви гірн. виробок або пром. споруд. Іноді К. застосовуються також як тимчасові водозбірники в підготовчих виробках і при гол. водовідливних насосних станціях на шахтах. До поч. ХХ ст К. використовувалися для видобутку нафти за допомогою ручного коловорота, відер і шкіряних мішків. Видобуток нафти з колодязів відомий з V ст. до н. е. 2) Природна кільцеподібна вертикальна форма карсту (карстові К.).

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колодязь — коло́дязь іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. колодязь — Криниця, д. керниця, кирниця; ГІР. вертикальна шахта, стовбур, ствол. Словник синонімів Караванського
  3. колодязь — [колод'аз'] -з'а, ор. -зеим, мн. -з'і, -з'іў два колод'аз'і Орфоепічний словник української мови
  4. колодязь — -я, ч. 1》 Гідротехнічна споруда, признач. для добування води із підземних джерел. || Захищена від обвалів зрубом вузька глибока яма, що служить для добування води з водоносних шарів землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колодязь — Криниця, криничка, криниченька, студня Словник чужослів Павло Штепа
  6. колодязь — КОЛО́ДЯЗЬ, я, ч. 1. Захищена від обвалів вузька глибока яма, що служить для добування води з водоносних шарів ґрунту. Чутно, як хтось витягає воду з колодязя: довгий немазаний журавель немилосердно скрипить (М. Словник української мови у 20 томах
  7. колодязь — Вертикальна свердловина або трубопровід від поверхні ґрунту до водоносного шару, служить для добування води; конструктивно це може бути вбита в ґрунт сталева труба (абісинський к.) або викопаний у ґрунті і відповідно укріплений зсередини отвір (копаний... Універсальний словник-енциклопедія
  8. колодязь — КРИНИ́ЦЯ (вузька й глибока яма, викопана до водоносних шарів і захищена зрубом від обвалів, призначена для добування води), КОЛО́ДЯЗЬ, КЕРНИ́ЦЯ (КИРНИ́ЦЯ) діал.; КО́ПАНКА, СТУ́ДНЯ діал., СТУ́ДЕНЬ діал. (перев. без зрубу). Словник синонімів української мови
  9. колодязь — Коло́дязь, -зя; -дязі, -зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. колодязь — КОЛО́ДЯЗЬ, я, ч. 1. Захищена від обвалів зрубом вузька глибока яма, що служить для добування води з водоносних шарів землі. Чутно, як хтось витягає воду з колодязя: довгий немазаний журавель немилосердно скрипить (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. колодязь — 1. Глибока яма у вигляді вертикального каналу для отримання води. 2. Заглиблений простір для технічних цілей (рудниковий, мінний тощо). 3. Вертикальний димовий канал від пічки. Архітектура і монументальне мистецтво
  12. колодязь — Колодязь, -зя м. Колодецъ. В яру бачила вона колодязі з високими журавлями. Левиц. І. 514. Словник української мови Грінченка