колодязь

КОЛО́ДЯЗЬ, я, ч.

1. Захищена від обвалів зрубом вузька глибока яма, що служить для добування води з водоносних шарів землі.

Чутно, як хтось витягає воду з колодязя: довгий немазаний журавель немилосердно скрипить (Коцюб., І, 1955, 233);

Накопали колодязів, таких глибоких, що в їхніх чорних прірвах навіть удень світилися зорі (Тют., Вир, 1964, 173);

*Образно. І скоро тільки те лишилось по Степані, Що, казано, в тюрмі, в колодязі без дна. Шукав він вічного якогось двигуна (Рильський, Поеми, 1957, 201).

∆ Артезіа́нський коло́дязь див. артезіа́нський.

2. Різного розміру і глибини яма, що служить для певних технічних потреб (для спуску в шахту, на рудниках, для проходу до місця закладання міни і т. ін.).

Ще в другій половині Х VIII століття стали відомі соляні колодязі в місті Слов’янську (Знання.., 12, 1965, 8);

Система підгрунтового зрошення складається з живлячих лотків, окремих фільтрів, оглядових колодязів та водостоку (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колодязь — коло́дязь іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. колодязь — Криниця, д. керниця, кирниця; ГІР. вертикальна шахта, стовбур, ствол. Словник синонімів Караванського
  3. колодязь — [колод'аз'] -з'а, ор. -зеим, мн. -з'і, -з'іў два колод'аз'і Орфоепічний словник української мови
  4. колодязь — Колодец — well — kleiner Schacht, Einsteigschacht, Brunnen — 1) Вертикальна гірнича виробка, що проводиться для забору підземних вод, розсолів і інш. рідин. За способом спорудження розрізнюють К.: копаний (звичайний) глиб. до 20...30 м... Гірничий енциклопедичний словник
  5. колодязь — -я, ч. 1》 Гідротехнічна споруда, признач. для добування води із підземних джерел. || Захищена від обвалів зрубом вузька глибока яма, що служить для добування води з водоносних шарів землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. колодязь — Криниця, криничка, криниченька, студня Словник чужослів Павло Штепа
  7. колодязь — КОЛО́ДЯЗЬ, я, ч. 1. Захищена від обвалів вузька глибока яма, що служить для добування води з водоносних шарів ґрунту. Чутно, як хтось витягає воду з колодязя: довгий немазаний журавель немилосердно скрипить (М. Словник української мови у 20 томах
  8. колодязь — Вертикальна свердловина або трубопровід від поверхні ґрунту до водоносного шару, служить для добування води; конструктивно це може бути вбита в ґрунт сталева труба (абісинський к.) або викопаний у ґрунті і відповідно укріплений зсередини отвір (копаний... Універсальний словник-енциклопедія
  9. колодязь — КРИНИ́ЦЯ (вузька й глибока яма, викопана до водоносних шарів і захищена зрубом від обвалів, призначена для добування води), КОЛО́ДЯЗЬ, КЕРНИ́ЦЯ (КИРНИ́ЦЯ) діал.; КО́ПАНКА, СТУ́ДНЯ діал., СТУ́ДЕНЬ діал. (перев. без зрубу). Словник синонімів української мови
  10. колодязь — Коло́дязь, -зя; -дязі, -зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. колодязь — 1. Глибока яма у вигляді вертикального каналу для отримання води. 2. Заглиблений простір для технічних цілей (рудниковий, мінний тощо). 3. Вертикальний димовий канал від пічки. Архітектура і монументальне мистецтво
  12. колодязь — Колодязь, -зя м. Колодецъ. В яру бачила вона колодязі з високими журавлями. Левиц. І. 514. Словник української мови Грінченка