відповідь

В імітаційних поліфонічних формах (інвенції, канони та ін.) — імітація теми; у фузі — супутник, імітаційне проведення темив домінантовій або субдомінантовій тональності. В. поділяється на реальну В., яка точно повторює інтервали теми, і тональну В., яка повторює їх неточно.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відповідь — ві́дповідь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. відповідь — Відказ, поет. відповіт, д. одміт, відмова; (на письмі) відпис: (на що) реакція; (гідна) відсіч; (на задачу) ШК. результат, розв'язка чого. Словник синонімів Караванського
  3. відповідь — -і, ж. 1》 Усне чи письмове повідомлення, пояснення з приводу чийогось запитання, звертання тощо. || Розповідь на задану тему (учнем, студентом і т. ін.). 2》 Дія, вчинок, що здійснюється на противагу іншій дії, заклику, висловленню тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відповідь — ВІ́ДПОВІДЬ, і, ж. 1. Усне або письмове висловлювання, повідомлення, пояснення з приводу чийогось запитання, звертання і т. ін. Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. відповідь — Відпалив, мов з мушкета. Дав скору і влучну відповідь. Мушкет — стрільба. Відрубав, мов сокирою. Дав скору і влучну відповідь. Облизав макогона. Дівчина відмовилася іти за нього. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. відповідь — ВІДПОВІДА́ЛЬНІСТЬ (покладений на когось або взятий на себе обов'язок відповідати за що-небудь), ВІДВІЧА́ЛЬНІСТЬ заст., ВІДВІ́Т заст., ВІ́ДПОВІДЬ заст. Словник синонімів української мови
  7. відповідь — Ві́дповідь, -віді, -віді, -віддю; -віді, -відів і -відей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відповідь — ВІ́ДПОВІДЬ, і, ж. 1. Усне чи письмове повідомлення, пояснення з приводу чийогось запитання, звертання тощо. Він не знайшов у йому [псалтирі] поради й одповіді на свою важку думу (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. відповідь — Відповідь, -ді ж. Отвѣтъ. Одповідь мав дати. Котл. Ен. IV. 48. Нам треба дати одповідь тим, що післали. Єв. І. І. 22. Словник української мови Грінченка