відповідь
ВІ́ДПОВІДЬ, і, ж.
1. Усне чи письмове повідомлення, пояснення з приводу чийогось запитання, звертання тощо.
Він не знайшов у йому [псалтирі] поради й одповіді на свою важку думу (Н.-Лев., II, 1956, 1’90);
Чого б не попрохав, про що б не поспитав Семен у старшого брата — на все одна відповідь: "а що даси?" (Коцюб., І, 1955, 103);
Проект Програми [КПРС] дає ясну і чітку відповідь на питання про те, які перспективи відкриває комунізм для прогресу всього людства (Літ. газ., І.VIІІ 1961, 1);
// Розповідь на задану тему (учнем, студентом і т. ін.).
Ніна часто говорила Марійці, що вона захоплюється її відповідями (Донч., V, 1957, 335).
2. Дія, вчинок, що здійснюється на противагу іншій дії, заклику, висловленню тощо.
Невже на всі великі події, На всі питання в вас одна відповідь є — Стогнання, сльози та дитячі мрії..? (Л. Укр., І, 1951, 109);
// Рішуче заперечення чогось, доведення неправильності якогось твердження.
Буржуазно-націоналістичні "поети" знали, що їх "творчість" народ не приймає, і пояснювали це тим, що нібито їх поезія "недоступна масам". О. Гаврилюк дає їм достойну відповідь (Іст. укр. літ., II, 1956, 620).
3. заст. Відповідальність.
— А як не поховає або не охрестить, то на йому [попові] буде одповідь.., — говорив писар (Н.-Лев., IV, 1956, 156);
— Ну, війте, на вас лежить відповідь за них (Фр., II, 1950, 32).
4. Результат розв’язання математичної задачі.
У (на) ві́дповідь:
а) відповідаючи на запитання, на що-небудь сказане.
— Єсть у полі дві зірниці. Ото ж мої брат-сестриці! Гей! — пронеслось немов на відповідь тій бурлацькій пісні, що тільки що замовкла (Л. Укр., III, 1952, 477);
б) реагуючи, проявляти своє ставлення до чийогось вчинку, дії і т. ін.
А в селах каральники і шомполи, і в відповідь їм.. горіли маєтки панів, як свічки (Сос., І, 1957, 451).
Значення в інших словниках
- відповідь — ві́дповідь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- відповідь — Відказ, поет. відповіт, д. одміт, відмова; (на письмі) відпис: (на що) реакція; (гідна) відсіч; (на задачу) ШК. результат, розв'язка чого. Словник синонімів Караванського
- відповідь — В імітаційних поліфонічних формах (інвенції, канони та ін.) — імітація теми; у фузі — супутник, імітаційне проведення темив домінантовій або субдомінантовій тональності. В. поділяється на реальну В., яка точно повторює інтервали теми, і тональну В., яка повторює їх неточно. Словник-довідник музичних термінів
- відповідь — -і, ж. 1》 Усне чи письмове повідомлення, пояснення з приводу чийогось запитання, звертання тощо. || Розповідь на задану тему (учнем, студентом і т. ін.). 2》 Дія, вчинок, що здійснюється на противагу іншій дії, заклику, висловленню тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відповідь — ВІ́ДПОВІДЬ, і, ж. 1. Усне або письмове висловлювання, повідомлення, пояснення з приводу чийогось запитання, звертання і т. ін. Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- відповідь — Відпалив, мов з мушкета. Дав скору і влучну відповідь. Мушкет — стрільба. Відрубав, мов сокирою. Дав скору і влучну відповідь. Облизав макогона. Дівчина відмовилася іти за нього. Приповідки або українсько-народня філософія
- відповідь — ВІДПОВІДА́ЛЬНІСТЬ (покладений на когось або взятий на себе обов'язок відповідати за що-небудь), ВІДВІЧА́ЛЬНІСТЬ заст., ВІДВІ́Т заст., ВІ́ДПОВІДЬ заст. Словник синонімів української мови
- відповідь — Ві́дповідь, -віді, -віді, -віддю; -віді, -відів і -відей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відповідь — Відповідь, -ді ж. Отвѣтъ. Одповідь мав дати. Котл. Ен. IV. 48. Нам треба дати одповідь тим, що післали. Єв. І. І. 22. Словник української мови Грінченка